2014-03-18ПОДІЇ

140 років від дня народження отця Августина Волошина

17 березня, в день народження великого сина нашого народу - президента Карпатської України отця Августина Волошина, Преосвященний владика Мілан з архіпастирським візитом відвідав Свято-Успенську парафію с. Келечин Міжгірського деканату.

Преосвященного владику Мілана зустрів адміністратор парафії ієрей Ярослав Бряник з молоддю. Службу Божу співслужив декан Міжгірського деканату став. прот. Федір Славець та декан Воловецького деканату став. прот. Василь Гуйван, а також 14 священнослужителів. У своєму пастирському слові владика розповів про великий життєвий подвиг отця Августина, а також про важливість успадкування його ревності до свого краю, своєї Держави.

Після завершення Літургії була вознесена молитва Блаженного Теодора до Пресвятої Богородиці, якою посвятив Мукачівську єпархію ЇЇ Материнській опіці. Присутні процесійно вирушили на старовинне  кладовище, де похований батько отця Августина, отець Іван Волошин, щоб відслужити панахиду за отцем Іваном і його дружиною Марією та отцем Августином і його дружиною Іриною.

За служіння отця Івана Волошина у 1895 році замість дерев’яної Свято-Михайлівської церкви з 1751 року, яка 1871 році згоріла, було побудовано новий кам’яний храм. З приходом радянської влади церкву відібрали і віддали Московському патріархату. Отримавши дозвіл на почергове моління у нашому храмі від обласної влади,  нам не було дозволено з боку православної громади здійснювати Богослужіння у нашому храмі. Вірники нашої єпархії були змушені збудувати навий храм, який у 2006 році освятили.


Біографічна довідка

Отець Августин Волошин народився 17 березня 1874 року в с. Келечин Воловської округи (нині село Міжгірського району Закарпатської області) в сім’ї греко-католицького священика Івана Волошина. Протягом 1883-1892 років навчався в Ужгородській гімназії, а потім на теологічному факультеті Будапештського університету, у Вищій педагогічній школі в Будапешті. Після закінчення останньої здобув звання професора математики та фізики, а у 1897 р. одержав диплом вчителя народних шкіл. Того ж року отець Августин Волошин був висвячений на священика і став капеланом Свято-Преображенського храму в Ужгороді-Цегельні. З 1900 до 1917 року він працював професором Ужгородської вчительської семінарії, а з 1917 до 1938 року виконував функції її директора.

Був одружений із донь­кою про­фе­со­ра Уж­го­родсь­кої гім­на­зії Іри­ною Пет­рик — ро­дич­кою бу­ди­те­ля отця Олександра Духновича. У подружжя не було дітей.  Вони опікувалися цілим приватним сиротинцем (ди­тя­чим бу­дин­ком сі­мей­но­го ти­пу), опікуючи 22 сиріт. Ді­ти жи­ли у ве­ли­ко­му дво­по­вер­ховому бу­дин­ку, який для цих пот­реб ку­пив отець Ав­гус­тин. Сиротинець був переданий сестрам Чину святого Василія Великого, котрі опікувлися дітьми. Во­ни бу­ли за­без­пе­че­ні хар­чу­ван­ням, гар­ним одя­гом, нав­чан­ням, ви­хо­ван­ням та роз­вит­ком твор­чих здіб­нос­тей. Іс­ну­вав ці­лий до­маш­ній ор­кестр, танцю­валь­на гру­па і хор.

13 березня 1936 ро­ку Іри­на Во­ло­шин піс­ля двох днів хво­ро­би нес­по­ді­ва­но по­мер­ла. Ве­ле­люд­ний по­хорон ви­дат­ної гро­мадсь­кої ді­яч­ки жі­но­чо­го ру­ху та прос­то ми­ло­сер­дної жін­ки від­бу­вав­ся в Хрестовоздвиженському кафедральному соборі м. Ужгорода.

За все своє життя отець Августин Волошин багато зробив для піднесення освіти та культури на Закарпатті. Він написав і видав власним коштом 42 книги, здебільшого підручники і посібники для народних шкіл, праці з педагогіки, соціального виховання, дидактики, психології, логіки, історії педагогіки. Книги були написані доступною мовою і користувалися широким попитом, на них виховувалось кілька поколінь закарпатців.

Отець Августин зарекомендував себе як професійний журналіст-видавець. Він редагував єдину на той час руську газету «Наука» (1903-1918), а також газету «Свобода» (1920-1938), перший український щоденник «Нова свобода»(1938-1939).

У 1907 р. випустив угорською мовою «Практичну граматику малоруської мови», нагороджену Академією Наук у Будапешті, в якій обстоював живу народну мову та мовну спільність усіх українців. Був засновником та співробітником низки газет та журналів. Разом із своїми однодумцями о. Августин заснував в місті Ужгороді акціонерне товариство «Уніо», яке мало свою друкарню та книгарню. У 1905 році товариство "Уніо" надрукувало ряд Євангелій на церковно-словянській мові.

Отець Августин був серед засновників товариства «Просвіта» (1920-1939), Педагогічного товариства (1924) та Учительської громади (1930-1938). Він також був серед ініціаторів створення Підкарпатського банку, низки фабрик та кооперативів.

Коли було проголошено автономію Подкарпаткої Русі, 26 жовтня 1938 р. прем’єр-міністром автономного краю став о. Августин Волошин.

15 березня 1939 р. коли проголосили незалежність Карпатської України, обрали президента, яким став о. Августин Волошин, прийняли конституційний закон, яким затвердили основні державні атрибути своєї держави (жовто-блакитний прапор, герб у вигляді тризуба та гімн «Ще не вмерла Україна»). Однак маленька країна зі слабкими збройними силами не змогла протистояти натиску тодішньої Гортіовської Угорщини. Після 5 днів запеклих боїв територія Карпатської України була окупована.

О. Августин Волошин був змушений емігрувати. З 1939 по 1945 р. він жив у Празі, працював в Українському вільному університеті, де йому було присвоєно звання професора педагогіки. В УВУ Августин Волошин пройшов шлях від завідуючого кафедрою до продекана філософського факультету і нарешті був обраний ректором. У травні 1945 р. радянські спецслужби у Празі заарештували 71-річного отця Августина Волошина і привезли його до Москви.

11 липня 1945 року в Москві в Лефортівській тюрмі на 71 році самовідданого, жертовного життя загинув від катувань енкаведистів Президнт Карпатської України отець-доктор Августин Волошин.