2014-02-28ПІСТ

«Став убогим, щоб збагатити нас Своїм убожеством» (пор. ІІ Кор. 8,9)

Послання Святішого Отця Франциска на Великий піст

Дорогі брати і сестри!

Із нагоди Великого посту пропоную вам деякі роздуми, які можуть послужити в особистій та спільній дорозі до навернення. За основу візьму вислів святого Павла: «Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли» (2 Кор. 8,9). Апостол звертається до християн Коринту, щоб підбадьорити їх до великодушності для допомоги вірних у Єрусалимі, які знаходяться у нужді. Що кажуть для нас, християн сьогодення, ці слова святого Павла? Що каже сьогодні нам заклик до убогості, до життя убогого в євангельському значенні.     

Благодать Христа
Перш за все, нам кажуть, яким є стиль Бога. Бог не об’являється через засоби сили та багатства цього світу, але через засоби слабкості та убогості: «З багатого, яким був, став убогим для вас…». Христос, вічний Син Бога, Який рівний у могутності та славі з Отцем, став убогим; зійшов до нас, став близько до кожного з нас; „роздягнувся”, „спустошився” для того, щоб стати подібним до нас (пор. Фл. 2,7, Євр. 4,15).

Воплочення Бога є великою містерією! Але поштовхом до всього цього є божественна любов, любов, яка є благодаттю, великодушністю, бажанням близькості і не похитується у даруванні та жертвуванні заради улюбленого сотворіння. Жертовна любов означає розділення у всьому долі любленого. Любов, яка робить переможними, творить рівність, руйнує мури та відстані. І Бог зробив це з нами. Христос справді «працював людськими руками, думав людським розумом, діяв людською волею, любив людським серцем. Народившись від Діви Марії, Він став насправді одним із нас, у всьому подібним до нас окрім гріха» (ІІ Ватиканський Собор, пастирська конституція «Радість та надія», 22).      

Метою Христа у ставанні убогим не є убогість сама в собі, але, як каже святий Павло,  «… щоб ви стали багатими через Його убогість». Тут не йде мова про гру слів чи вираження задля ефекту! Це є синтез логіки Бога, логіки любові, логіки Воплочення та хреста. Бог не зробив так, що спасення впало на нас згори, як милостиня того, хто дає зі свого зайвого з пієтичною любов’ю до людини. Не такою є любов Христа! Коли Христос сходить до Йорданських вод і хреститься від Івана Хрестителя, не робить це тому, бо має потребу в покаянні, в наверненні; робить це для того, аби бути серед людей, які потребують покаяння, серед нас, грішних, і взяти на себе тягар наших гріхів. Це є той шлях, який Він вибрав для того, аби потішити, спасти, звільнити нас із нашої бідноти. Вражає, що Апостол каже, що ми були звільнені не через багатство Христа, але через Його убогість. Однак, святий Павло знає добре «незбагненні багатства Христа» (Еф. 3,8), «спадкоємця усього» (Євр. 1,2).   

Отже, що то за убогість, з якою Христос нас звільняє і робить нас багатими? Власне то є Його спосіб любити, Його спосіб ставати ближнім для нас, як Добрий Самарянин, який наближається до того чоловіка, котрого залишили напівмертвим на краю дороги (пор. Лк. 10,25 …). Те, що дає справжню свободу, справжнє спасення та справжню радість є Його співстраждаюча любов ніжності та розділяння. Убогість Христа, яка нас збагачує, є Його Воплочення, Його взяття на Себе наших слабкостей, наших гріхів, сповіщаючи нам про безмежне милосердя Бога. Убогість Христа є найбільшим багатством: Христос є багатий своєю безконечною довірою у Бога Отця, довіряючись Йому у кожному моменті, шукаючи завжди лише Його волю та  Його славу. Він є багатий, як дитина, яка відчувається улюбленою і любить своїх батьків та не сумнівається ні на мить у їхній любові та їхній ніжності. Багатство Христа – це Його буття як Сина, Його унікальне відношення до Отця є найбільшою прерогативою цього убогого Месії. Коли Христос запрошує нас узяти на себе Його «благе ярмо», тоді Він запрошує нас збагатіти цією Його «багатою убогістю», розділити з Ним Його синівський та братський Дух, стати дітьми у Сині, братами у Первородному Братові (пор. Рм. 8,29).                 

Було сказано, що лише справжній сум є не бути святими (Л. Блой); можемо також сказати, що для нас є єдина справжня убогість: не жити як діти Бога і як брати Христа.  

Наше свідчення

Можемо думати, що ця «дорога» убогості була Христова, в той же час ми, які живемо після Нього, можемо спасти світ рівноцінними людськими засобами. Це не є так. У кожній епосі та в кожному місці Бог продовжує спасати людей і світ через убогість Христа, у якій стає убогим у Тайнах, у Слові та у Своїй Церкві, яка є народом убогих. Багатство Бога не може пройти через наше багатство, але завжди і виключно через нашу убогість, особисту та спільнотну, одухотворену Духом Христа.  

У наслідуванні нашого Вчителя ми, християни, є покликані дивитись на бідність братів, доторкатися її, брати її на себе і діяти конкретно для її усунення. Убогість нетотожна з бідністю; убогість – це бідність без довіри, без солідарності, без надії. Можемо розділити три типи убогості: матеріальна убогість, моральна убогість та духовна убогість. Матеріальна убогість є та, яку, зазвичай, називають бідністю і яка торкається тих, які живуть у негідних для людської особи умовах; позбавлені фундаментальних прав та дібр першої необхідності, якими є їжа, вода, гігієнічні умови, робота, можливість культурного розвитку та росту. По відношенню до цієї убогості Церква пропонує свої послуги, свою дияконію для того, аби йти назустріч потребуючим та зціляти ці рани, які спотворюють лице людства. У бідних та в останніх ми бачимо обличчя Христа; люблячи та допомагаючи бідним, любимо і служимо Христу. Наш обов’язок направлений також на створення можливостей, аби зникли у світі порушення людської гідності, дискримінації та зловживання, які у багатьох випадках є в основі убогості. Коли влада, розкіш та гроші стають ідолами, то вони ставляться на передній план по відношенню до вимог справедливого розділення багатства. Виходячи з цього, необхідно, щоб свідомість перемінилась на справедливість, рівність, стриманість та спільне користування.             

Не менш тривожним є моральна убогість, яка складається із перемінення у рабів пороку та гріха. Скільки сімей знаходяться у тривозі тому, бо деякі члени сім’ї – часто молоді – є залежні від алкоголю, наркотиків, ігор, порнографії. Скільки осіб втратили сенс життя і є позбавлені перспективи майбутнього та втратили надію! І скільки осіб є примушені до цієї убогості через несправедливі соціальні причини, брак роботи, яка позбавляє гідності приносити додому хліб,  брак рівноправності по відношенню до прав освіти та здоров’я. У цих випадках моральна убогість може називатись початковим суїцидом. Ця форма убогості, яка теж спричиняє економічну руїну, завжди поєднується з духовною убогістю, яка вражає в міру того, як віддаляємось від Бога і відкидаємо Його любов. Якщо стримуємо бажання потреби у Бозі, Який у Христі нас тягне за руку, думаючи, що ми є самодостатніми, то стаємо на дорогу провалу. Бог є Єдиним, Який насправді спасає і звільняє.

Євангеліє є справжньою протиотрутою проти духовної убогості: християнин є покликаний нести у кожне середовище звільняючу вістку, що існує прощення скоєного зла, що Бог є більшим від нашого гріха та любить нас безкоштовно, завжди, що ми є створені для спільності та для вічного життя. Господь нас запрошує бути радісними вісниками цього послання милосердя та надії! Є гарно відчувати радість із розповсюдження цієї доброї новини, розділяти нам довірений скарб для розради знесилених сердець, давати надію багатьом братам та сестрам, які оповиті темнотою. Йде мова про наслідування та імітацію Христа, Який пішов у сторону бідних та грішників, як пастир у сторону загубленої вівці, і Він пішов, наповнений любов’ю. З’єднані з Ним, ми можемо відкрити з хоробрістю нові дороги євангелізації та людської промоції.                          

Дорогі брати і сестри! Цей час Великого посту знаходить цілу Церкву, готову та пробуджену для свідчення тим, які живуть у матеріальній, моральній та духовній убогості євангельського послання, яке резюмує в проголошенні любові милосердного Отця, готового обняти у Христі кожну особу. Можемо робити це у тій мірі,  у якій є уподібненими до Христа, Який став убогим та збагатив нас Своєю убогістю. Великий піст є періодом, придатним для „роздягання”; і нам було б добре запитати, яких речей можемо позбутися для допомоги та збагачення інших із нашої убогості. Не забуваймо, що справжня убогість спричиняє біль: не було б вартісним „роздягання” без цього виміру покаяння. Остерігаюсь від милостині, яка не коштує і не болить.

Святий Дух, дякуючи Якому «ми є, як убогі, але спроможні збагатити багатьох; як люди, які не мають нічого, але володіють усім» (2 Кор. 6,10), хай підтримує ці наші пропозиції та підсилить у нас уважність та відповідальність у ставленні до людської бідності, щоб стати милосердними та робітниками милосердя. Із цим побажанням запевняю у моїх молитвах, щоб кожен віруючий та кожна церковна спільнота пройшла плідно Великопісний маршрут, та прошу вас молитися за мене. Хай Господь вас благословить та Богородиця охоронить.

Франциск