2013-11-28ПОДІЯ

Любов до ближніх, як запорука доброго приготування до переходу у вічне життя

На загальній аудієнції з Папою Франциском 27 листопада 2013 року

Як відомо, протягом Року віри повчання Папи Венедикта XVI та Папи Франциска під час загальних аудієнцій були присвячені молитві «Символ віри». І хоч цей час благодаті, започаткований попередником теперішнього Єпископа Риму, добіг до завершення минулої неділі, ще залишилися останні рядки цієї молитви, серед яких – визнання віри у воскресіння. Цій темі Папа Франциск вирішив присвятити загальну аудієнцію 27 листопада 2013 р. і наступну, «розглядаючи два її аспекти, як вони представлені у Катехизмі Католицької Церкви, тобто, наше вмирання та наше воскресіння в Ісусі Христі».

На початку зустрічі Святіший Отець похвалив паломників, назвавши їх сміливими за те, що вони зібралися на площі, не зважаючи на холод. Переходячи до теми зустрічі, він зазначив, що поширений помилковий погляд на смерть. «Смерть, – сказав Папа, – стосується нас усіх, і зачіпає нас до глибин, особливо тоді, коли зблизька нас заторкує, або коли стосується найменших, незахищених». Якщо її розуміти, як кінець усього, «смерть лякає, наводить жах, перетворюється у загрозу, яка розбиває будь-яку мрію, перспективу, яка розбиває всі взаємини і перериває шлях». Але так стається, коли вважати життя «періодом, замкненим між двома полюсами: народженням і смертю», коли жити так, «ніби Бога не має».

«Така концепція смерті є типовою для атеїстичного мислення, що пояснює існування, як випадкове перебування у світі та прямування до порожнечі, – вів далі Вселенський Архиєрей. – Але існує також практичний атеїзм, тобто, жити лише для своїх інтересів, жити лише задля земних речей».

Але проти такого «помилкового рішення» бунтується людське серце, притаманне нам усім прагнення безмежного, бажання вічності. То ж яким є «християнське значення смерті»? За словами Святішого Отця, якщо «поглянемо на найболючіші моменти нашого життя», тобто, на втрату найдорожчих, то «зауважуємо, що також серед трагедії втрати» із глибини серця випливає «переконання в тому, що не може бути так, ніби все скінчилося». У нас всередині є «могутній інстинкт», який говорить нам, що наше життя не закінчується зі смертю.

«Це прагнення життя, – сказав Папа, – знайшло дійсну та вірогідну відповідь у воскресінні Ісуса Христа. Воскресіння Ісус дає не лише впевненість у житті після смерті, але також просвічує саму таємницю смерті кожного з нас. Якщо живемо з’єднані з Ісусом, вірні Йому, то будемо здатними з надією та спокоєм виходити назустріч переходові через смерть». Адже якщо життя було «мандрівкою з Господом», наповненим довірою до Його безмежного милосердя, то людина буде приготованою «прийняти остаточну мить» свого земного життя, як «остаточне і сповнене довіри віддання себе» у розпростерті Божі руки, в очікуванні на можливість віч-на-віч оглядати Його обличчя. «І це – додав Святіший Отець, – найкраще, що може трапитися: споглядати лицем в лице оте чудесне Господнє обличчя».

За словами Наступника святого Петра, ця перспектива допомагає нам зрозуміти Христовий заклик завжди бути готовими, чувати, пам’ятаючи про те, що «життя у цьому світі дане нам також і для того, щоб приготуватися до іншого життя, отого з Небесним Отцем». Тому слід добре приготуватися до смерті, а найкращим шляхом до цього є перебувати поруч з Ісусом. Цього досягається через «молитву, Святі Тайни а також через здійснення милосердної любові». Слід пам’ятати, що Ісус «присутній у найслабших та потребуючих», ототожнюючись з ними «у відомій притчі про остаточний суд».

Тому, найвірнішим шляхом буде «відновити сенс християнської любові та братерського взаємоподілу, лікувати тілесні та духовні рани нашого ближнього». Солідарність є передумовою отримання «у спадщину того Царства, яке приготоване для нас». «Хто практикує милосердя – той не боїться смерті», – двічі повторив Святіший Отець, закликавши присутніх повторити ці слова разом з ним, та пояснив, що така людина не боїться смерті, тому що «дивитися їй в обличчя у ранах ближніх та перемагає її любов’ю Ісуса Христа».

«Якщо відчинимо двері свого життя та серця найменшим братам і сестрам, то й наша смерть стане воротами, через які ввійдемо до неба, до блаженної батьківщини, до якої прямуємо», – підсумував Папа.

Інформація сайту "Радіо Ватикан"