2013-09-11АУДІЄНЦІЯ

Хто каже, що вірить в Бога, а не вірить в Церкву, той не вірить у себе самого, бо Церква – це всі ми

На загальній аудієнції з Папою Франциском 11 вересня 2013 року

Образ матері є одним із найпромовистіших, які Другий Ватиканський Собор використав для того, щоб краще пояснити сутність Церкви. Що ж означає, що Церква є нашою матір’ю? Своїми думками на цю тему Папа Франциск поділився з учасниками загальної аудієнції, які у середу, 11 вересня 2013 р., заповнили площу Святого Петра. Після літньої перерви Святіший Отець повернувся до циклу повчань про Церкву, присвяченого Рокові віри.

Римський Архиєрей виокремив три характеристики. Насамперед, мама народжує до життя. Так само й Церква, діянням Святого Духа, народжує нас у вірі. Очевидно, акт віри є персональним актом, особистою відповіддю Богові, але віру кожен з нас одержує від інших: в родині, в громаді. «Християнин не є островом! Ми не стаємо християнами в лабораторії, ми не стаємо християнами самі, завдяки власним силам, віра – це Божий дар, даний нам у Церкві та через Церкву», – сказав Папа, пояснюючи, що Церква передає нам цей дар у Хрищенні. Крім того, «наша приналежність до Церкви не є зовнішнім і формальним фактором» але – внутрішнім і житєвим. «До Церкви, – додав він, – не належимо, як належиться до якогось товариства, партії чи будь-якої іншої організації. Цей зв’язок є життєвим, таким, як з власною мамою». У цьому контексті Святіший Отець заохотив присутніх відповісти на запитання про те, чи ми вдячні батькам за дар життя, а Церкві – за те, що породила нас у вірі через Хрищення? І чи любимо Церкву так, як любиться маму, вміючи зрозуміти також і її недоліки та допомагаючи ставати кращою? А також запитав учасників зустрічі, хто з них пам’ятає про день свого Хрищення? «А тепер, – сказав Папа, – домашнє завдання: коли повернетеся додому, постарайтеся визначити дату свого Хрищення. Це добра нагода, щоб її відзначати, дякувати Богові за цей дар. Чи зробите це?», – запитав він, на що присутні хором дали ствердну відповідь.

Наступним елементом, який виокремив Святіший Отець, є те, що мама не обмежується лише даванням життя, але також з великою турботою допомагає дітям зростати, годує їх, навчає, супроводжує своєю любов’ю навіть тоді, коли вони вже дорослі. Це означає також вміти виправляти, прощати, розуміти, бути близькою у стражданнях. Добра мама допомагає дітям вийти у світ, а не тримає їх під своїми крилами, як квочка курчат. І Церква робить те саме для нашого зростання у вірі: передає нам Боже слово, уділяє Святі Тайни, живить Пресвятою Євхаристією, приносить прощення у Сповіді, скріплює в стражданнях через Єлеопомазання. То ж чи відчуваю Церкву, як матір, яка допомагає мені зростати по-християнськи?

Третім аспектом, на який звернув увагу Папа, є те, що у перших віках християнства було зрозуміло, що «Церква, будучи матір’ю християн, так би мовити, “роблячи” християн, одночасно, “зроблена” з них». Він підкреслив, що вона не є чимось відмінним від нас самих, кожен з нас є частинкою Церкви, а тому кожен повинен переживати її материнство. Зазначивши, що він іноді чув слова: «Вірю в Бога, але не в Церкву... Я чув, що Церква каже... Священики кажуть...», – Святіший Отець наголосив: «Священики – це одна річ, але Церква – це не лише священики: Церква – це всі ми. І якщо ти кажеш, що віриш у Бога, а не віриш в Церкву, то тим самим кажеш, що не віриш у себе самого. А це – протиріччя». А те, що всі, від новохрищеної дитини до Папи, є «Церквою і є однаковими в Божих очах» означає, що всі «покликані співпрацювати в народженні у вірі нових християн, бути вихователями у вірі, звіщати Євангеліє». У цьому контексті Папа Франциск заохотив кожного відповісти в серці на запитання про те, що роблю для того, щоб інші могли прийняти віру, чи я плідний у своїй вірі, якою є моя участь у материнстві Церкви?

Інформація "Радіо Ватикан"