2013-01-24ВІРУЮ

Вірити означає будувати своє життя на Богові та бути Його свідком

На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 23 січня 2013 року

Про те, що означає вірити, говорив Папа Венедикт XVI під час загальної аудієнції, що відбулася у середу, 23 січня 2013 року, розпочинаючи цикл повчань, присвячених молитві «Вірую». Він підкреслив, що віра є одночасно і даром і обов’язком, Божою благодаттю та людською відповідальністю, участю в діалозі з Богом, Який перший промовляє до людей.

Святіший Отець зазначив, що Бог промовляє до людини, насамперед, через Святе Письмо. У 11 розділі Послання святого Павла до Євреїв знаходимо текст, особливим чином присвячений вірі, який вказує на приклад праотця Авраама. Відгукнувшись на Божий голос, він вирушив у дорогу, не знаючи, куди йде. Це вимагає радикальної слухняності та довіри, які можливі виключно у вірі, а світло обітниці здатне прояснити темряву невідомого. «Авраама названо благословенним, тому що він, завдяки вірі, зумів розпізнати Боже благословення, виходячи за межі того, що видавалося на перший погляд, довіряючи Божій присутності, також і тоді, коли Господні шляхи видавалися йому таємничими», – зазначив Венедикт XVI.

Тому, за словами Папи, також і ми, коли визнаємо віру, це означає, що будуємо своє життя на Богові, «бажаємо, щоб Його слово щодня його спрямовувало в конкретних рішеннях, не боячись загубити щось свого». Віра чинить нас паломниками на землі, які хоч і вписані у світ й історію, однак прямують до небесної вітчизни. «Віра в Бога вчиняє нас носіями цінностей, які часто суперечать сьогоденним моді та мисленню, вона вимагає від нас прийняття критеріїв, які не збігаються із загальною ментальністю», – вів далі Венедикт XVI, вказуючи на те, що християнин не повинен боятися іти проти течії, відкидаючи спокусу пристосовництва.

В багатьох наших суспільствах, як зауважив Святіший Отець, «Бог став “великим неприсутнім”, а його місце зайняли численні ідоли», першим з яких є людське «я». Значний і позитивний розвиток науки та техніки привів людину до ілюзії всемогутності та самовистачальності, а зростаючий егоцентризм спричинився до порушення рівноваги в міжлюдських стосунках та суспільній поведінці. Але, не зважаючи на це, в людині не згасло прагнення Бога, і надалі поширюється євангельська благовість, так що Авраам, «батько всіх віруючих», є й надалі батьком численних дітей, які погоджуються іти його слідами, слухняні Божому покликанню та довіряючи Господу, стаючи благословенням для всіх. «Це світ, благословенний вірою, до якої ми всі покликані, щоб неустанно поступати вперед, ідучи за Ісусом Христом. Ця дорога іноді буває тяжкою, на ній трапляються випробування і смерть, але вона відкриває на життя, в радикальній переміні дійсності, яку можна відчути та побачити в повноті лише очима віри», – підкреслив Венедикт XVI.

Інформація "Радіо Ватикан"