2012-11-29ПАПА

Як в наш час говорити про Бога?

З Папою Венедиктом ХVІ на загальній аудієнції 28 листопада 2012 року

Під час загальної аудієнції, яка відбувалась у Ватикані у середу 28 листопада 2012 р., Святіший Отець Венедикт ХVІ розгорнув свою катехизу, відповідаючи на запитання: «Як у наш час говорити про Бога? Як передавати Євангеліє, щоб відкрити шляхи для Його спасенної істини в часто закритих серцях сучасних нам людей та в їхніх умах, іноді розсіяних багатьма сліпучими блискітками суспільства?»

Першою відповіддю є те, що Сам Бог говорив із нами. Отож, першою умовою говорити про Бога є слухання того, що Він Сам сказав. Господь, отже, не є віддаленою гіпотезою на тему походження світу, не є абстрактним Богом, але «конкретним», Богом, Який «особисто увійшов у дійсність нашої історії», Богом, Який цікавиться нами і нас любить. Отже, Бог, за словами Святішого Отця, є дійсністю нашого життя, Він настільки великий, що має для нас час, дбає про нас. В Ісусі Христі знаходимо обличчя Бога, Який зійшов зі Свого неба, щоб зануритись у світ людей, у наш світ, щоб навчити нас «мистецтва життя», дороги щастя, щоб звільнити нас від гріха та вчинити Божими дітьми.

Говорити про Бога вимагає близькості з Христом та Його Євангелієм, вимагає нашого особистого та дійсного пізнання Бога й великої любові до Його спасенного задуму, не піддаючись спокусі успіху, але наслідуючи метод Самого Бога, а ним є покора – Бог став одним із нас – це метод, здійснений при Воплоченні в звичайному домі в Назареті і у Вифлеємському вертепі.

Говорячи про Бога в ділі євангелізації, під дією Святого Духа, потрібно наново віднайти простоту,повернутись основного у звіщенні – Доброї Новини дійсного, конкретного Бога, який нами цікавиться, Бога-Любові, Який наближається до нас в Ісусі Христі аж до Хреста і Який у Воскресінні дарує нам надію та відкриває нас для життя, яке не має кінця, життя вічного, життя справжнього.

Папа наголосив, що «говорити про Бога зроджується із слухання, з нашого пізнання Бога, яке здійснюється у нашій близькості з Ним в житті молитви та згідно із Божими заповідями».
Передавати віру не означає нести іншим самих себе, але публічно передавати досвід зустрічі з Христом, починаючи із власної сім’ї. Вона є упривілейованим місцем, щоб говорити про Бога, першою школою передавання віри новим поколінням, даючи зрозуміти, що віра не є тягарем, але глибокою радістю, яка перетворює життя.

Підсумовуючи, Венедикт ХVІ ствердив, що «говорити про Бога – означає передавати, з силою та простотою, словом і життям те, що істотне – Бога Ісуса Христа, того Бога, Який виявив нам настільки велику любов, що задля нас воплотився, помер і воскрес. Того Бога, Який просить, щоб іти за Ним і дозволити, щоб Він нас перетворив Своєю безмежною любов’ю, щоб оновити наше життя і наші стосунки, того Бога, Який нам дав Церкву, щоб прямувати разом і через Боже Слово та Святі Тайни відновити все Місто людей, щоб воно могло стати Містом Бога.

Інформація "Радіо Ватикан"