2012-10-18ПАПА

Віра в Бога, Який є любов’ю, вказує що лише в любові здійснюється повнота людини

 На загальній аудієнції з Папою 17 жовтня 2012 року

«Нехай же шлях, який пройдемо цього року, спричиниться до того, щоб усі ми зростали у вірі та любові до Христа, щоб ми навчилися жити добрим та прекрасним життям Євангелія у щоденних рішеннях та вчинках», – таким побажанням Святіший Отець закінчив своє повчання, виголошене з нагоди чергової зустрічі з паломниками, які 17 жовтня 2012 р. численно зібралися на площі Святого Петра, щоб взяти участь у загальній аудієнції.

Венедикт XVI розпочав новий цикл повчань, присвячений Рокові віри. Він зазначив, що відзначення 50-річчя відкриття Другого Ватиканського Собору є нагодою «повернутися до Бога, поглибити свою віру та відважніше нею жити, зміцнювати приналежність до Церкви, “учительки людства”, яка через звіщення Божого слова, відправу Святих Таїнств та діла милосердя веде нас до зустрічі та пізнавання Христа, справжнього Богочоловіка».

Папа запропонував призадуматися над запитанням: «Чи віра справді є перемінюючою силою нашого життя? Чи є лише одним з елементів нашого життя, який не є визначальним та всеохоплюючим?» Новий цикл повчань покликаний допомогти шукати відповіді на ці запитання. За словами Святішого Отця, віра в Бога, Який є любов’ю, вказує на те, що лише в любові здійснюється повнота людини. І сьогодні, долаючи перешкоди, часто створювані під гаслом «здобутків цивілізації», слід наголосити на тому, що без любові, що походить від Бога, і яка виражається в даруванні, в солідарності та співчутті, не існує справжньої людськості. Бо там, де переважає панування, володіння, меркантильні інтереси, бачимо деградацію і зубожіння людини. «Християнська віра, діяльна в любові та сильна в надії, не обмежує, а облагороднює життя, навіть більше, чинить його повністю людським», – зазначив Венедикт XVI.

Папа пригадав, що істини віри, її суттєві формулювання, знаходимо в молитві «Вірую», званій також «Визнанням віри» чи «Символом віри», через яку християни входять у взаємини з історією Ісуса з Назарету. І сьогодні, – за його словами, – існує потреба того, щоб ця молитва отримала, так би мовити, «визнання». Не лише знання, яке може залишитися тільки інтелектуальною чинністю, але «визнання», яке означає «необхідність відкрити глибокий зв’язок між істинами, які сповідуємо у Вірую, та нашим щоденним життям», щоб вони ставали світлом нашого життя. Тож не випадково, що блаженний Іван Павло ІІ бажав, щоб Катехизм Католицької Церкви був написаний на основі цієї молитви.

Сьогодення, – як зауважив Папа, – позначене глибокими змінами, порівняно навіть з нещодавнім минулим, а загальна ментальність позначена секуляризацією та релятивізмом, а тому бракує чітких ідеалів та стійких сподівань в житті, що, в свою чергу, веде до руйнування стосунків. І віруючі не позбавлені пов’язаних з цим небезпек. Християни часто не знають навіть головного змісту своєї віри, залишаючи простір для синкретизму та релігійного релятивізму. Тому слід віднайти дорогу до Бога. «В катехизах з нагоди цього Року віри, – сказав на завершення Венедикт XVI, – хочу запропонувати вам допомогу, щоб здійснити цей шлях, щоб повторити та поглибити головні істини віри про Бога, про людину, про Церкву, про всю суспільну та природну дійсність, роздумуючи над твердженнями молитви Вірую. І хочу, – додав він, – щоб було зрозумілим, що цей зміст чи істини віри безпосередньо пов’язані з нашим життям».

 Інформація "Радіо Ватикан"