2012-09-30ПРОПОВІДЬ

’"Kлючем до Царства Божого є хрест"

Проповідь, виголошена Преосвященним владикою Ладіславом (Гучко), Апостольським екзархом для католиків візантійського обряду Чеської Республіки, на Архієрейській літургії в кафедральному соборі на свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

Можливо, деяким людям приходить на думку: “ Який сенс має віддавання пошани хресту? Чи ж є доречним поклонятися чомусь, що було знаряддям тортур і приниження?”Але ми не поклоняємося знаряддю тортур і приниження. Для нас хрест є символом так, як для декого символом є державний прапор або прапор футбольного клубу. Коли люди вшановують прапор, то насправді вони не віддають поклін цьому шматкові тканини, але вшановують те, що символізує цей прапор: батьківщину, групу людей, котрі намагаються осягнути якусь мету, групу людей, котрих з’єднує якась подія або світогляд.

Християни не підносять який-небудь хрест, але той хрест, котрий Ісус освятив своєю жертвою, плодом і свідоцтвом безмірної любові. Ісус на тому хресті пролив свою кров, щоб визволити людей з неволі гріха і смерті. Тому хрест став для християн знаком благословення: знак, який означав смерть, став символом унікальної любові, котра перемагає ненависть та насильство.

Цей хрест також нам нагадує про те, що є сенсом нашого життя: „Хто хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, нехай візьме свій хрест і піде за мною” (Мт 16, 24). Буває інколи, що хрестом зловживають, використовуючи його як прикрасу, зловживають в комерційних цілях, так, як це було під час концерту однієї співачки, і це викликало обурення християн. Не можна використовувати хреста в комерційних цілях, навіть якщо хтось хотів би використати його з найкращих намірів. Коли б та співачка цей символ використала в якомусь іншому випадку, a не в такому, де головною метою є гроші,
то ще можна булo б вести дебати про це. Але цей концерт в її історії, нібито, був фінансово найвдалішим. А це говорить само за себе!

Інколи ми хрестимось дуже інтенсивно, але чи ми думаємо про те, що це oзначaє, коли хрестимось, або коли нас благословляє священник? Хрест є найбільшим джерелом благодаті і порятунку. Ми просимо про ту благодать і в той же час дякуємо за неї.

І тому не можемо жити подвійним життям: в неділю ходити на літургію, але протягом тижня жити так, якби Бога не було. Такий підхід до віри не є справжньою вірою, але хіба що її карикатурою.

Нічого іншого, але саме хреста хочуть уникнути люди. Не хреста на стіні, але хреста у власному житті. Слово “жертва” стає чужим, слово “смиренність” є одним з найменш використовуваних, слово “служба” в більшості випадків відноситься до когось іншого, а не до власного я.

Таку людську схильність, на жаль, використовують деякі секти, а також деякі християнські релігійні течії, йдучи назустріч людям і дозволяючи їм все. Найперше, мораль тих сект і церков дозволяє майже все: розлучення, аборти, штучні контрацептиви, одностатеві шлюби і тому подібне. Вони відступають від справжньої моралі, тому що мають на меті притягнути до себе нових віруючих або, принаймні, зберегти тих, котрих ще мають. Безперечно, це є дорога, котра веде до пропастi. Правoвipну ж Церкву можна впізнати за вимогами, які вона ставить. Церква, котра нічого або майже нічого не вимагає, рано чи пізно зникне.

Церква завжди мусить проголошувати правду, навіть якби усі люди її покинули. І від Ісуса, в певний момент його діяльності, майже усі відвернулися. Говорили: “Тверда це мова! Хто ж може її слухати?” (Іоан 6,60). Та й сьогодні можна почути подібні фрази з уст деяких християн, і навіть часто з уст тих, котрі ще називають себе католиками.

Ми не можемо спокуситись миттєвими успіхами і дочасною вигодою. Хрест же показує нам справжній шлях, він є нашою силою і гарантією того, що Бог, хоча нас і випробовує, то все ж таки нас не залишить. Ми не можемо міркувати тільки людськими міркуваннями про свою власну користь, але завжди маємо співпрацювати з Божою волею і його заповідями. Це безкінечний процес, до якого ми один одного повинні закликати. Тільки це гарантує нам право на успіх, котрий не слід вимірювати світськими критеріями, світською перспективою, але перспективою життя вічного.

Ісус своїм хрестом дав нам спасіння. Про це легко говориться, про це ми часто чуємо у храмі, але чи ми це розуміємо? Якось більш-менш ми розуміємо, але маємо намагатися зрозуміти це якнайкраще! Він звільнив нас з-під влади гріха. Гріх є завжди ув’язненням. Гріхом є людська гордість, котра є причиною кожного гріха, причиною відмови підпорядкуватись, причиною відхилення від власногo виправлення, а також причиною вкорінення у людських слабкостях. Гордість підказує нам: я хочу (я маю право на все), я хочу бути як Бог, хочу бути незалежним, має бути тільки моє рішення і моя воля, моє власне бажання.
Він став людиною і Богом, а також повністю підкорився Богу Отцю. Він – це єдинa дорогa. Немає жодного іншого спасителя, крім Ісуса Христа.

А чим є спасіння? Ісус врятував нас тим, що кинув нам рятівне коло. Хто вхопиться за нього і буде триматися, той в бурі не загине, не потоне. Тим рятівним колом є хрест. Хто тримається хреста, той не загине, той буде спасенним.

“Хто хоче йти за мною...”, за Ісусом… А куди йти? Просто так іти, i без мети? Ні. Іти з Ним до Царства Божого! Дорога до пропасті завжди є простора і широка, але до Царства Божого є вузька і тісна (пор. Мт. 7,14). Kлючем до Царства Божого є хрест. Хрест, який обнімаємо, хрест, який любимо. Не якийсь голий хрест, котрий відкидаємо, але хрест, дякуючи якому ми зустрічаємось з Ісусом, дякуючи якому ми знаходимо нашу Матір і наш повсякденний хрест.