2012-08-08ПАПА

Необхідність щоденних моментів спокійної молитви для нашого духовного життя

На загальній аудієнції з Папою Венедиктом ХVІ 8 серпня 2012 року

У середу, 8 серпня 2012 року, в містечку Кастель Ґандольфо, що розташоване приблизно 30 кілометрів від Риму, у літній резиденції Римських Архиєреїв Святіший Отець Венедикт ХVІ провів загальну аудієнцію з вірними, які прибули на зустріч з Папою з різних країн світу.

На початку своєї катехизи Єпископ Риму пригадав, що цього дня Римо-Католицька Церква літургічно відзначає пам’ять святого Домініка, священика і засновника Ордену Проповідників, яких ще називають домініканцями. В одній із попередніх катехиз Венедикт ХVІ уже говорив про цю визначну постать, висвітлюючи його великий вклад у відновлення Католицької Церкви у ХІІ-ХІІІ століттях. А під час цієї зустрічі із вірними Папа наголосив на одному з аспекті духовності святого Домініка, а саме на його молитовному житті. За словами Святішого Отця, святий Домінік, натхнений Божою любов’ю та постійно вдосконалюючись під проводом Святого Духа, віддав усі свої сили для праці над спасінням душ, зокрема тих, які потрапили у сіті єресей того часу, радикально втілив три євангельські ради, об’єднавши звіщення Божого слова із свідчення убогого життя. Молитва завжди була для нього силою, яка вчиняла ще пліднішими його апостолят. Блаженний Іордан Саксонський, наступник святого Домініка у керуванні Орденом Домініканців, про свого святого попередника писав, що той протягом дня був надзвичайно товариським, натомість у ночі він дуже багато молився: день він віддавав ближнім, а ніч – Богові.

Єпископ Риму наголосив, що святий Домінік є для нас добрим прикладом гармонійного поєднання контемляції (молитовного споглядання Бога) та апостоляту (апостольської діяльності). За свіченнями близьких до святого осіб, він завжди розмовляв з Богом або про Бога, що вказує на його глибоку єдність з Господом і, водночас, на постійну турботу у проводі душ до тієї єдності із Богом. Він не залишив нам якихось написаних творів на тему молитви, проте, домініканська традиція зібрала у одну книжку та передала наступним поколінням його живий досвід – «Дев’ять способів молитви святого Домініка», написана одним братом домініканцем між 1260 і 1288 роками. Цей твір допомагає нам дещо збагнути внутрішнє духовне життя святого та чогось навчитись про молитовне життя.

Папа Венедикт ХVІ зазначив, що згідно із святим Домініком кожен із цих дев’яти способів молитви потрібно впроваджувати перед розп’ятим Ісусом. Перших сім способів відображають кроки сходження угору, в напрямку до єдності з Богом. Святий молився схилившись, щоб виявити свою покору, або простягнувшись на землі, просячи прощення за свої гріхи, чи навколішках, здійснюючи покуту, іноді з розпростертими роками, вдивляючись у розп’яття і контемплюючи Найбільшу Любов, чи скерувавши погляд у небо, відчуваючи, як його приваблював Божий світ.

Наступні два способи молитви відповідають двом побожним духовним практикам, які втілював святий Домінік. Він практикував особисту медитацію, під час якої молитва набирає ще глибшого, палкішого та заспокоюючого виміру. Після проказування Літургії Годин і після Служби Божої, святий Домінік продовжував розмову із Богом, не роблячи собі жодних часових обмежень. Зайнявши сидячу поставу, у тиші серця слухав голос Бога, вдивляючись у розп’ятого Христа або читаючи книжку. Свідки стверджують, що святий так глибоко переживав ті зустрічі із Господом, що іноді входив у, так би мовити, екстаз, під час якого у нього змінювався вигляд обличчя. А після молитви, сповнений Божою силою, він покірно повертався до своїх щоденних обов’язків. А також святий Домінік молився під час подорожей від одного монастиря до іншого, захоплюючись при цьому красою сотвореного Богом світу. У таких хвилинах з його серця виходила подяка Господеві за багато дарів, які отримало людство, особливо за найбільший дар – спасіння, яке довершив Ісус Христос.

«Дорогі друзі, святий Домінік пригадує нам, що на початку свідчення віри, яке кожен християнин повинен давати у родині, на роботі, у суспільному житті і також у спокійних хвилинах, є молитва», – підсумував Вселенський Архиєрей Венедикт ХVІ, додаючи, що святий пригадує нам також і важливість зовнішнього вияву нашої молитви «Хотів би ще раз звернути увагу на необхідність щоденних моментів спокійної молитви для нашого духовного життя: цей час особливо ми повинні знайти під час відпусток – мати трішки часу, щоб спробувати порозмовляти з Богом. Це буде також спосіб, щоб допомогти тим, які є поруч із нами, увійти в сяючий промінь Божої присутності, що несе мир та любов, яких усі ми потребуємо», – закінчив свою катехизу Єпископ Риму.

Інформація "Радіо Ватикан"