2012-06-26ІКОНА

Мати спасення

23-24 червня 2012 року Божого в Мукачівській греко-католицькій єпархії відбулось торжественне перенесення копії чудотворної ікони Божої Матері з Папської Базиліки Санта Марія Маджоре (м.Рим) до найстарішого храму нашого краю – Горянської ротонди Покрова Пресвятої Богородиці.  Оригінал цієї ікони знаходиться в боковій каплиці Папської базиліки Санта Марія Маджоре, де щорічно моляться сотні тисяч вірників. Саме перед цією іконою в 867 році в Римі молилися святі рівноапостольні Кирило та Мефодій — учителі слов'ян.

У святкуваннях, які очолив владика Мілан, взяли участь Його Високопреовященство Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Томас (Ґалліксон), владика Фаусто (Тарделлі) з діецезії Сан Мініато (Італія) і владика Іриней (Білик) – канонік Базиліки Санта Марія Маджоре в Римі. Прийшли на цю духовну історичну подію і заступник голови облдержадміністрації пан Іван Качур, голова міста над Ужем пан Віктор Погорєлов, генеральний консул Угорщини в Ужгороді пан Йожеф Бачкаї та інші гості з нашого краю та із закордону, щоб разом зі всіма вірниками помолитись і подякувати Богові за Його благодаті.

Дорога

19 червня. Вівторок. Папська базиліка Санта Марія Маджоре в Римі. Молебень до Пресвятої Богородиці перед чудотворною іконою "Salus Populi Romani" ("Спасення Римського народу") проводять владика Мілан та отці Михайло Соляник і Нуцу Дан. Під час молитви копію чудотворної ікони Богородиці, яка має пройти шлях до Закарпаття, покладено на престолі.

20 червня. Середа. Після загальної аудієнції в залі Павла VI у Ватикані, Святіший Отець Бенедикт XVI освячує копію чудотворної ікони для почитання в паломницькому місці - найстарішому храмі нашого краю - Горянській ротонді.

Цього ж дня владика Мілан служить Архієрейську Літургію в крипті базиліки св. Петра, біля гробу святого первоверховного апостола Петра. Ікона – також тут…

21 червня. Четвер. Архієрейська Служба Божа, яку очолює владика Мілан, у храмі преподобного Антонія Великого, в котрому Блаженний священномученик Теодор Ромжа отримав ієрейські свячення. Колегія Руссікум у Римі. Саме вже звідси пролягла дорога чудотворної ікони до нашого краю, де Матір Божу чекало…

Почитання

23 червня. Субота.  День, коли Церква відзначає спомин про співстраждання Пресвятої Богородиці. Ранок. Ужгородський кафедральний собор наповнюють вірники. Вносять ікону Пресвятої Богородиці, освячену Святішим Отцем Бенедиктом XVI, для почитання. Ставлять її горизонтально поки посередині храму. Уквітчують лілеями й віночком барвінковим. Молебень до Пресвятої Богородиці очолює владика Мілан.

Упродовж всього дня в храмі людно. Молебні, акафісти, святі Ружанці Пречистій дарують ті, які відчули Її безвідказну поміч або лише прагнуть відчути, бо були від Неї поки що далеко. Настоятель храму Святого Архістратига Михайла отець Василь Бляшин наголошує вірникам, які прийшли сюди з його парафії та з інших парохій міста, який нині день. Отець Василь каже: «Помолимось Страждальний Ружанець». Мати Божа страждала, коли бачила, що зробили з Її Сином. Але Вона була вірною, покірною і досконалою у повноті любові… Якби нам хоч крапельку із цих чеснот… Є в нашому краї цікава дуже давня приказка: «Мавбись одно, не мавбись другого» (мовою оригіналу. – Авт). Отак ми й маємо – або одне або інше. Без повноти. Та маємо з кого брати приклад: якими бути, як жити, як виховувати діток, як страждати і любити. Маємо брати приклад із Неї…

24 червня. Неділя. День, коли Церква святкує пам’ять апостолів Варфоломея і Варнави, які віддали життя своє за Христа. Кафедральний собор переповнений. Тут і так кожної неділі яблуку ніде впасти. Але цей день особливий. Вже непросто потрапити до ікони, щоб у молитовному почитанні схилити голову перед Богом і Нею, яка все рятує нас. Черга до ікони повністю перегороджує вулицю Катіпульну. Такий собі живий «шлагбаум». Ще якось дві автівки проскочили наверх, бо люди дали дорогу. А потім «намудрілі» шофери вже просто звертають у бік комерційного технікуму. Живий «шлагбаум» стає довжелезним живим ланцюгом. Люди, які прийшли в неділю до храму Божого, а не на базар, теж віддають бодай ті години життя свого Христу.

Десята година ранку. Формується процесія. Ікону, з якої знято вінок барвінковий і лілеї, а поставлено її вертикально в різьблену рамку, урочисто виносять. Діточки встеляють пелюстками руж дорогу Пречистій. Процесія із собору звертає на вулицю Волошина. Давні стіни колишнього василіанського монастиря спрагло всотують мелодію старої, як світ, пісні «Християни, прославляйте Чистую Діву…». Хрест процесійний попереду сильніше виблискує під променями сонця. Починає потроху припікати… Працівники ДПС, далеко випередивши процесію, ревно «розчищають»  транспортний міст. У тіні дерев перед мостом з павісами чекають ікону вірники Марія-Повчанського храму. Вони вливаються в процесію. Молитва набирає сили. Обривається пісня марійська, а починається Ружанець. І знову - пісня до Марії… На перехресті вірники Радванського храму чекають Матір Божу. Звучить молитва. Кружляють пелюстки руж, які щедро всипають попереду процесії дівчатка в білих одежах. Так щедро сиплють, що коли дійшли до статуї Матері Божої в Горянах, на самому перехресті раптом в одної дитинки забракло тих біло-червоно-сонячних пелюсток. Один священик зронив тихенько одному дякові: «Ідіть і нарвіть пелюстків». Той, не роздумуючи довго, гайнув до огорожі, де поза нею, аж понад перехрестя горянське, позвисали різноколірні ружі, натискав повні жмені того цвіту. Пелюсток тих став повний кошик в дівчатка, котре занадто щиро порозсипало Матері Божій той дар… Стачило пелюсток аж до Ротонди, де день історичний увінчував…

Апофеоз

Ікону Пресвятої Богородиці урочисто вносять на подвір’я найдревнішого храму єпархії. Процесійно від собору йшли десь півтора тисячі люду. А тепер тут – понад три тисячі вірників – і старших, і тих, які ту відстань (майже чотири кілометри від собору до ротонди) просто не могли здолати, чекали Матір Божу тут. Молебень перед іконою правлять архієреї. Люд молиться. Фотографи і журналісти-телевізійники займають «вигідні» позиції для камер. Обабіч храму, попід деревами, вірники очищають душі у Тайні покаяння. Священики, що сповідають, — і з інших деканатів єпархії, а не лиш з Ужгорода.  Дітки, як вкопані, стоять тихенько. Архієрейський хор кафедрального собору ім. Блаженного Теодора готовий супроводити Святу Літургію. Його керівник отець Андрій Барна непомітно задає тон і ховає камертон…
Архієрейська Служба Божа, яку очолює владика Мілан.  Проповідь архієрея, присвячена Діві Марії та іконі Матері спасення. Слово Боже й наука архієрея всотуються в душі вірників десь на глибину, як десятисантиметровий шар фарби в неповторних розписах епохи Джотто  Горянської ротонди. Молитва відновлення посвяти нашої єпархії Богородиці. Повний відпуст. Проголошення Декрету про духовне споріднення Горянської ротонди з Папською Базилікою Санта Марія Маджоре в Римі – найстарішою Марійською святинею Європи. Звучить многолітствіє. Отці Михайло Соляник та Михайло Микуланинець, які служать у цьому храмі, дякують всім, хто прийшов.

Мирування — крапля пахучого мира на чоло… і щоб дня цього в ужгородських маршрутках водії не дивувались, чим то так гарно пахне… Шлейф благодаті Божої - не лиш під цими прадавніми липами, які рятують від спекотних променів сонця.  Народ умить розхапує іконки малі – точні копії великої, на звороті якої – Кондак до Богородиці. Вчитуюсь у текст молитви давньої і тону в глибокому смислі його слів: «Заступнице християн бездоганна, Посереднице до Творця незмінна! Не погорди моліннями грішних, але випереди, як Блага, з поміччю нам, що вірно тобі співаємо: поспішись на молитву і скоро прийди на моління, заступаючи повсякчас, Богородице, тих, що тебе почитають». Народ і не думає розходитись. Одні «беруть в облогу» ікону, намагаючись будь-яким чином хоча б доторкнутись до неї, аж починає хитатись чудова різьблена рамка над нею, яку змайстрував Іван Сідун. Інші заспокоюють діток, які втомилися трохи і бешкетують.  

Журналісти-телевізійники не мають часу на відпочинок. Побіля храму, після Служби Божої, слухають владику Мілана, який наголошує: «Це перенесення ікони Божої Матері з Риму до нас є великим даром — якби зворотним шляхом наших рівноапостольних Кирила і Мефодія, які йшли до Риму, святий Кирило там помер. Святий Мефодій повернувся як архієпископ, потім працював і проголошував Євангеліє. І коли молилися перед цією іконою, напевно, молилися і за майбутні віки та майбутніх вірників, які прийдуть…»

Апостольського Нунція в Україні архієпископа Томаса (Галліксона) мас-медійці встигли «допитати» в самому храмі. Архієрей охоче відповідає: «Я втретє на Закарпатті. Хочу сказати, що мені тут дуже подобається. Я з радістю приїжджаю сюди! Особливо щасливий, що цього разу мене чекала така прекрасна місія — передача ікони Божої Матері…»

А отець Михайло Соляник влучно додає: «З приходом цієї ікони цей храм отримує особливий статус — статус відпустового місця. Кожен, хто сюди приходитиме, може, спокутувавши через Тайну покаяння свої гріхи, помолившись  певні молитви, отримати повний відпуст».  
Внизу на іконці Матері Божої написано курсивом: «На згадку про прийняття копії чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, принесеної з Риму до Ужгороду, з нагоди духовного споріднення Горянської ротонди з Папською Базилікою Санта Марія Маджоре, дня 24 червня 2012 р. Б.». І більші – також, на звороті яких  - молитва посвячення Мукачівської єпархії Пресвятій Діві Марії, котру здійснив Блаженний владика Теодор ще 13 травня 1947 року. Того самого року, коли вже в листопада його вбили. Ще встиг. А ми зберегли. І бережемо свято його пам’ять.

Збережу цю маленьку пам’ятку великої події. Збережу, щоб і нащадки мої колись, відкривши молитовник прабабки, сказали: «Вона бачила велике чудо… Була свідком тих часів, коли спасення краю починалось…».

У Горянскій ротонді зберігатиметься віднині копія чудотворної ікони Божої Матері з Папської Базиліки Санта Марія Маджоре. Повторимо: чудотворна ікона Божої Матері, перед якою молилися просвітителі нашого народу та апостоли слов’ян, святі рівноапостольні Кирило і Мефодій, знаходиться в боковій каплиці базиліки Санта Марія Маджоре, де щорічно моляться сотні тисяч вірників. Відтепер копія цієї ікони у найстарішому храмі нашого краю – Горянській ротонді.

Мудрими людьми були предки наші. Вони возводили храми і поряд садили дерева. Правда, вони не знали, до яких змін кліматичних дійде світ, не могли передбачити, що ми так сильно знищимо природу, яка «оригінально» протестує – то спекою немилосердною, то холодом страшним… Минули століття. А липи старі горянські донині рятують від спеки паломників. Як Мати Божа, молячись за нас і проливаючи сльози, рятує всіх нас від гріхів світу цього, від бід усіляких, від скверни і зла…

Мирослава МАЦО


Молитва посвячення Мукачівської єпархії Пресвятій Діві Марії, яку здійснив Блаженний владика Теодор 13 травня 1947 року

«Перед твоїм престолом славимо Тебе в певній надії, що випросиш для нас милосердя, благодать, дієву допомогу і захист у ці дні випробувань, не за наші заслуги, на які покладатися не можна, але з незмірної доброти Твого материнського Серця.

Тобі, твоєму Пречистому Серцю, доручаємо і посвячуємо себе, Мати Милосердя. Проси від Господа ту милість, яка здатна одразу навернути людське серце. Візьми під свою опіку невіруючих, тих, які пропадають у тіні смерті, дай їм миру та проси, щоб і для них настав день Правди, щоб разом з ними співали ми Збавителю світу: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир, во человіціх благоволеніє» (Лк.2.14).
Верни в єдину Христову Церкву тих, яких відірвали від неї помилка або розбрат, у першу чергу тих, які особливо Тебе почитають, у кого нема житла, де би благочестиво не зберігали Твого шанованого образу. Збуди у вірних любов до чистоти і достойного християн життя, апостольське старання на те, щоб боголюбиві народи росли і заслугами, і числом.

І врешті, як Святий Отець поручив Найсвятішому Серцю Ісуса Церкву, все людство, і ми доручаємо Тобі, Твоєму Пречистому Серцю себе, нашу Єпархію, сім’ї, молодь, всіх нас, Царице світу, наша Мати. Щоб Твоя любов і заступництво наблизили перемогу Царства Господнього, щоб усі народи в примиренні з собою і Господом славили Тебе, Благодатна, і на цілій землі разом з Тобою співали вічну молитву слави, любові й подяки джерелу Правди, Життя і Миру, Пресвятійшому Серцю Ісуса. Амінь».