2011-12-10КОНФЕРЕНЦІЯ

«Людина… не може віднайтися в повноті як тільки через безкорисливий дар з себе самої. Милосердний самарянин – це людина, здібна до такого дару з себе»

 (Іван Павло ІІ. Апостольськй лист Salvifici Doloris, № 28)

Цього року 24-26 листопада Папська рада в справах душпастирства служби охорони здоров’я організувала у Ватикані Міжнародну конференцію на тему «Душпастирство сфери охорони здоров’я для служіння життю в світлі повчань блаженного Івана Павла ІІ».

Впродовж віків Христова Церква старалася якнайкраще виконати довірене їй завдання оздоровлювати хворих (Лк.10,9; Мт.10,8). Виконуючи це, Католицька Церква очолює багато медичних осередків по всьому світу, служачи хворим та знедоленим. Ця місія доброго самарянина ще більше поширюється на хворих, що страждають від СНІДу, малярії та туберкульозу, кількість яких невпинно зростає.

За свого понтифікату блаженний Папа Іван Павло ІІ, глибоко зворушений ситуацією хворих у світі, яка щораз погіршувалася, багаторазово пригадував про обов’язок Церкви щодо страждаючих, закликаючи всіх людей доброї волі, зокрема і нас сьогодні, щоб кожен, як добрий самарянин зробили все можливе для хворих у світі.

Тому Іван Пало ІІ, втілюючи ці слова в щоденне життя, започаткував Папську Раду в справах душпастирства служби охорони здоров’я, яка впродовж своєї діяльності запропонувала утворити Фундацію, на яку він погодився з великою радістю. А під час аудієнції з Кардиналом Анджело Содано 12 вересня 2004 року впровадив її в життя як Фундацію «Добрий самарянин». Цим самим запросив людей цілого світу, а особливо з економічно розвинених країн, щоб спричинялися до реалізації цілей Фундації, яка є канонічною, правною, суспільною й цивільною особою з осередком у Ватикані. Метою Фундації є фінансування хворих, які найбільше потребують матеріальної допомоги, особливо хворі на СНІД, що просять про солідарність Церкви з опущеними.

За офіційними джерелами, на цьогорічну XXVI Міжнародну конференцію до Ватикану прибуло до 800 учасників з різних країн світу. Серед них були духовні особи, лікарі та волонтери. Вперше були присутні всі єпископи, відповідальні за душпастирство в цій сфері. Своїми свідченнями та досвідом поділилися також представники Православної та Протестантської Церков.

На цьогорічну конференцію прибули також учасники з Мукачівської єпархії: о. Лонгін Колочек ЧБМ та представник лікарського середовища п. Ігор Рошко, які є членами Комісії у справах душпастирства у закладах охорони здоров’я нашої єпархії.

Зустріч розпочалася Службою Божою у соборі святого Петра, яку целебрував єпископ Зигмунд Зімовські, відповідальний за Папську раду душпастирства хворих. Після спільної Літургії учасники Конференції мали можливість відвідати й коротко помолитися при гробі блаженного Івана Павла ІІ.
«Міра гуманності окреслюється ставленням до страждання й до страждаючих», – писав у своїй енцикліці Spe Salvi Бенедикт XVI. І у світлі цієї думки тривали дискусії та конференції зустрічі.

Всі три дні були наповнені рефератами, які різнобічно висвітлювали вартість людського страждання, його специфіку в різних частинах світу і на різних етапах людського життя.

Йшлося також про особисте досвідчення страждання в житті блаженного Івана Павла ІІ. В Апостольському листі Salvifici Doloris він писав: «Оскільки людина крокує життям в такий чи інший спосіб дорогою страждання, то Церква в кожному часі (…) має зустрітися з людиною на цій особливій дорозі. Церква, яка виростає з таємниці відкуплення в Хресті Ісуса має в особливий спосіб шукати зустрічі з людиною на дорозі її страждання. В такій зустрічі людина стається «дорогою Церкви» – а це найважливіша дорога» (№ 3). Блаженний зустрічався зі стражданнями людей від наймолодших років аж до останніх хвилин свого життя. У своїй доповіді Кардинал Станіслав Дівіш, секретар і друг Івана Павла ІІ поділився своїми спільними з ним пережиттями на цій дорозі страждання.

А він, духовно єднаючись з Хрестом Христа, віднаходив сенс своїх страждань на рівні страждань Ісуса. І в цьому стражданні Папа знаходив внутрішній мир і навіть духовну радість. Особливо згадував про замах 13 травня 1981 року на Івана Павла ІІ, коли він лежав поранений на його руках, неустанно молився й віддавав свого кривдника в Божі руки, прощаючи йому.

На зустрічі прозвучали пропозиції та заохочення до плекання постави самарянина, який схиляється над хворою та потребуючою людиною, до формації кандидатів до священства, яка б провадила їх лікувальними закладами, де б вони мали можливість торкнутися страждання, порозмовляти, потішити тих, які потребують цього. А через служіння страждаючим донести їм Добру новину, в світлі якої страждання не є прокляттям, але дорогою з’єднання зі стражданнями Ісуса Христа і надією на життя вічне.

25 листопада в Аулі Павла VI відбувся доброчинний концерт, який транслювався по телебаченню.
Останній день зустрічі закінчився аудієнцією з Папою Бенедиктом XVI, який у своїй промові пригадав, що його попередник в 1985 році утворив Ватиканську Дикастерію у справах служби здоров’я, започаткував відзначання світового Дня хворого – 11 лютого, у свято Діви Марії з Люрду й утворив Фундацію «Доброго самарянина». Вказав, що блаженний Іван Павло ІІ через міцну й впевнену віру, яка пронизувала його фізичну слабкість, вчинила те, що хвороба, яку переживав з любові до Бога, до Церкви і до світу, була особливою участю в дорозі Христа на Голгофу. Це наслідування Христа не зменшило несення його власного хреста аж до кінця, щоб статися як його Вчитель і Господь, який на хресті притягнув до себе і спас людство, об’являючи свою славу.

Тому ці довгі роки понтифікату Івана Павла ІІ стали для нас дороговказом, де служба хворим тілом і духом є постійним євангелізаційним завданням всієї церковної спільноти.
Благословення Папи Бенедикта XVI на закінчення аудієнції є для нас та нашої єпархії заохоченням до подальшої служби хворим та потребуючим.