2011-10-28МАТЕРІ В МОЛИТВІ

З вервицею – до Неба!

Жовтень – місяць особливого почитання  Богородиці – Цариці Святої Вервиці, місяць подяки за дар молитви на Вервиці, яка є знаком материнської присутності Марії. Мати Божа прагне  в цей важкий час через молитву привести серця своїх дітей до їхнього Небесного Отця. Виконуючи Своє бажання, Марія зібрала на спільну молитву  дітей своїх у місті Мелітополі Запорізької області.

Милосердний Бог нагородив нас, «Матерів в молитві», які представляли Мукачівську та Стрийську єпархії, можливістю пережити два незабутні дні на сході України, прославляючи і дякуючи Богу за Марію, за ласку називатися Її дітьми, відчувати і приймати Її любов, а також, що надзвичайно радісно, взаємно Її любити, любити всіх ближніх своїх, перебувати в цій благодаті, виконуючи заповідь Її Сина.

Свято розпочалося улюбленою молитвою Богородиці – розважаннями над радісними таїнствами Вервиці. Серед усіх набожеств Пречиста Діва Марія найбільше цінує Вервицю, бо через неї кожний християнин зростає в ласці Божій: хто плаче – знаходить радість і спокій, хто в біді – отримує допомогу і розраду; диявол стає безсилим перед силою цієї молитви, яка рятує світ від катастроф, стихійних лих і хвороб.

Прославляли нашу Матусю Молебнем, а потім знову молилися Вервицю, відчуваючи, що вона, як казав блаженний папа Іван Павло ІІ, дійсно «вводить нас у живий контакт з Ісусом через Своє Серце». Однак, всі присутні частенько піднімали свої очі до неба, бо чомусь воно ніби сумувало – було хмарно. Але підходив важливий момент – розпочинати Архиєрейську Службу Божу. Дітки в національних костюмах, з привітанням та незвичайним подарунком – великою вервицею, виготовленою власноруч із осінніх каштанів, зустрічали владику Донецько-Харківського екзархату Степана (Меньок). У цю радісну мить  Мати Божа Своєю солодкою присутністю розігнала хмари і з’явилося  сонечко, яке впродовж всього часу ніби брало участь в подальшій нашій зустрічі.

Багато цінних дарів залишив нам наш Спаситель. Цінною є Євангелія, яка вказує нам дорогу до Неба. Великий дар Божий – свята Сповідь, яка є цілющим бальзамом для наших душ. Даром над усіма дарами є Пресвята Євхаристія, це жертва, якою всі прославляли Бога, віддавши Йому наймилішу подяку за всі дари і ласки, склавши всі свої благання перед престолом Всевишнього. Під час зустрічі всі присутні мали можливість скористатись цими скарбами, якими Божественний Спаситель збагатив Святу Церкву.

Слово Боже, в зігріті материнською любов’ю серця, Ісус засівав через простоту й відкритість владики Степана. Відродження духовності  українського народу,  яке призведе до відродження культури, наголосив владика, потрібно кожному починати з себе: якщо хочемо змін, робімо зусилля самим мінятися. Моліться за священиків, за нашу країну, владу, навчайте дітей молитися, читати Святе Письмо.

Після смачного шкільного обіду, ще більше відчувши себе дітьми Божими, усі знову зібралися на молитву, розважаючи і переживаючи страсні таїнства Вервиці. З намірами за єдність Церкви, сімей, родин, українського народу, за священичі  та монаші покликання, за навернення всіх, які відпали від Католицької Церкви стали на молитву «Матері в молитві». З подякою молитва матерів піднімалася до Неба за найбільший і найцінніший з усіх Божих дарів і ласк – дар молитви, розуміючи, що за ним приходять усі інші дари.

Хресна Дорога… Тут, у Мелітополі не було можливості пройти з Ісусом Його Хресну дорогу, але милосердний Бог дав можливість її пережити, слухаючи розважання о.Петра Крініцкі від стації до стації. Його уста промовляли із повноти серця, яке сповнене любові до Ісуса та Його Матері. Закінчився цей прекрасний, переповнений молитвами день, славними таїнствами Вервиці.

Щоб краще пізнати Боже милосердя, Його дію в житті кожної людини, Його безмежну любов, у вечірній час ми мали можливість поспілкуватись в сім’ях, які прийняли нас на нічліг. Неймовірні історії кожної сім’ї про дію Бога у їх житті… Бог невипадково нам їх розкрив, а щоб свідчити про Його опіку, допомогу, підтримку, переживання і бажання спасти кожну душу. Христос постійно прагне лише одного: щоб ми насправді щиро любили ближнього – бажати йому добра і робити все задля добра. Ісус наділив нас взаємопізнанням, взаємним відчуттям потреби спілкування. Бути відкритими в цих взаєминах і приймати одні одних такими, як ми є, не дивуватись і не перейматись чиїмись недоліками, намагатися бачити і знаходити в інших добро, бо кожен з нас створений на Божу подобу. Саме любов і доброта запалюють наше життя вогнем, який освітлює все довкола.

Недільний ранок в переповненій капличці розпочався Утренею, після якої ми поїхали в с.Орлове на парафію Йоана Христителя з великої ласки Божої знову на Архиєрейську Службу Божу. Ми вдячні владиці, який при своїй зайнятості, зміг два дні підряд посвятити цій зустрічі: служачи, навчаючи, спілкуючись, як Ісус зі своїм народом, вражаючи своєю доступністю, щирістю, проповідуючи Євангеліє у його глибині та величі. «Бог милосердний, а відтак і справедливий, пам’ятайте про це завжди,» –  наголосив владика.

Відтак ми поїхали ще на одну новостворену парафію св.Іллі в с.Снігурське, де  Служба Божа проводилась в сільському клубі. Надзвичайно приємно відмітити, що усюди нас зустрічала Мукачівська Богородиця, через посередництво Якої Бог привіткрив Небо і зіслав зорепад Своїх ласк на всіх. Віримо, що це великий Божий задум, адже відбувалося все згідно дуже гарного плану, без будь-яких перешкод, що свідчить про те, що Ісус є близько біля нас, посеред нас, Він з нами завжди і хоче, щоб і ми завжди були з Ним, тому просить: «Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я заспокою вас». Мир, спокій, любов наповнювали все і всіх. Він покликав нас, щоб стали Його співробітниками і дозволили Йому випромінювати через нас Свою ЛЮБОВ.

Це тільки часточка того, що можна було виразити словами. Кожний з нас переповнений надприродніми відчуттями і з радістю каже: «Я – найщасливіша людина,тому що перебувала в океані безмежного Божого милосердя! Це незабутнє, це назавжди!» І нехай кожний, хто бажає бути щасливим, скористається порадою Матері Терези: «Бути щасливим з Ним зараз – означає любити так, як Він любить, допомагати, як Він допомагає, давати як Він дає, служити, як Він служить, рятувати, як Він рятує – і бути з Ним протягом двадцяти чотирьох годин на добу».

Дякуємо всім, хто в будь-який спосіб брав участь в організації цієї Прощі, віддаючи належну славу,честь і поклін Всемилостивому і Всесильному Богу, який удостоїв нас цієї великої благодаті, в особливий спосіб низький материнський уклін о.Петру та його помічникам – семінаристам Олегу, Олександру та Григорію, вірникам всіх парафій, які гостинно нас приймали.

Боже, через Непорочне Серце Марії, просимо Тебе занури в океан Своєї любові увесь наш український народ. Нехай кожний, незалежно від віку, посади, освіти, відчує і прийме в своє серце Твою ЛЮБОВ, сказавши: «Я – щасливий!»

                                                                                                                       Тетяна Сівак