2011-08-20ПРОПОВІДЬ

"Не будьте байдужими перед обличчям страждань"

Проповідь Святішого Отця Бенедикта ХVІ під час відправи Хресної Дороги в Мадриді (19 серпня 2011 р. Б.)

Кульмінаційним моментом другого дня перебування Святішого Отця Бенедикта ХVІ в Мадриді з нагоди ХVІ Всесвітнього Дня Молоді, була відправа Хресної Дороги, в якій взяло участь понад 600 тисяч паломників. Завершуючи відправу Папа звернувся до них такими словами:



«Дорога молоде, з побожністю і запалом ми провели цю Хресну Дорогу, супроводжуючи Ісуса в Його стражданні й смерті. Роздумування, написані Сестрами від Хреста, які віддаються служінню потребуючим і найубогішим, допомогли нам увійти в таємницю славного Ісусового Хреста, на якому спочиває справжня Божа мудрість, яка судить світ і тих, хто вважає себе мудрим (пор. 1 Кор. 1, 17-19). У цій мандрівці до Голготи нам також допомогло оглядання цих надзвичайних скульптурних груп релігійної спадщини іспанських дієцезій. Це статуї, в яких гармонійно поєднані віра та мистецтво, щоб дійти до серця людини, закликаючи його до навернення. Коли погляд віри є ясним і правдивим, тоді краса стає їй на службі і спроможна представити таємницю нашого спасіння аж до глибокого зворушення і переміни нашого серця, як це сталось із святою Терезою від Ісуса під час споглядання образу Ісуса, всього вкритого ранами (пор. Книга життя, 9, 1).



Коли ми прямували з Христом, аж до вершини Його віддання на Хресті, спадали нам на думку слова святого Павла: «[Христос] полюбив мене й видав себе за мене» (Гал. 2, 20). Перед обличчям такої безкорисливої любові, сповнені подиву і вдячності, тепер запитуємо: Що ми зробимо для Нього? Яку відповідь Йому дамо? Святий Іван про це ясно говорить: «З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти» (1 Ів. 3, 16). Страждання Ісуса переконує нас взяти на свої плечі терпіння світу, маючи при цьому певність, що Бог не є Кимось віддаленим чи далеким від людини та її випробувань. Навпаки, Він стає одним із нас, «щоб могти співтерпіти з людиною в дуже очевидний спосіб, в тілі і крові… Звідси в кожне людське терпіння увійшов Хтось, Хто розділяє його з нами і співтерпить; Звідси, в кожному терпінні присутнє con-solatio, утішення через співучасть Божої любові, і таким чином сходить зірка надії» (Spe salvi, 39).



Дорога молоде, нехай Божа любов до нас помножить вашу радість і спонукає вас залишатися близько тих, кому менше пощастило. Ви, які є дуже вразливими на ідею ділення життя з іншими, не проходьте байдуже повз людське терпіння, де Бог очікує від вас, щоб ви пожертвували те, що є найкращим у вас: вашу здатність любити і співчувати. Різні форми страждання, які під час Хресної Дороги переходили перед нашими очима є Господніми закликами, щоб будувати життя, ступаючи Його слідами, роблячи нас знаками Його утішення й спасіння. «Страждати з іншими заради інших; терпіти задля прагнення правди й справедливості; терпіти з приводу прагнення бути особою, яка правдиво любить – це основні елементи людства, втрата яких знищила б саму людину» (там само).



Якби то ми змогли прийняти цю науку і втілити її в життя. Тому звернімо свій зір до Христа, розп’ятого на шорсткому дереві і просімо Його, щоб навчив нас тієї таємничої мудрості хреста, завдяки якій живе людина. Хрест не був наслідком якоїсь невдачі, але, швидше, способом вираження повної самовідданої любові, яка доходить аж до найвищого віддання сласного життя. Бог-Отець забажав полюбити людей в обіймах свого Сина, розп’ятого з любові. Хрест у своїй формі та в своєму значенні виявляє цю любов Отця і Христа до людей. Розпізнаємо в ній ікону найвищої любові, від якої вчимося любити те, що любить Бог і те, як це робить Він: це і є Доброю Новиною, яка повертає надію світові.



Звернімо тепер свої очі до Пренепорочної Марії, яку на Голготі нам віддано за Матір, і благаймо Її, щоб Вона підтримувала нас Своєю люблячою опікою на дорозі життя, особливо тоді, коли переходимо крізь ніч болю, щоб ми, так як і Вона, непохитно стояли у стіп хреста. Дуже дякую!» – сказав на завершення Святіший Отець.