2011-07-01ПРОПОВІДЬ

"Євангеліє сьогодні є силою життя"

Гомілія кардинала Леонардо Сандрі, префекта Конгрегації для Східних Церков на Божетвенній Літургії на свято Перенесення мощей Блаженного Теодора Ромжі в Ужгороді 28 червня 2011 року Божого.

Ми відчуваємо присутніми між нами Блаженного Теодора та незабутнього Блаженного Папу Івана Павла II, який його беатифікував і який 1-го травня цього року досягнув тієї ж самої цілі. Разом з ними призиваємо Марію для того, щоб підтримувала нас кожного дня повторювати до Ісуса «Totus tuus ego sum!» — «Господи, хочу бути весь твій!». Якби не сказав Блаженний Теодор у своєму серці ці слова, зміг би він залишитися вірним у часі мучеництва? Звичайно, ні. Натомість, із вірою, міг перенесити важкі часи переслідування та довіритись Христу і Пречистій Діві Марії аж до останнього подиху.

Блаженний Іван Павло ІІ, звертаючись до греко-католицьких єпископів вашої країни, сказав: «Вірність наступникові Петра, прожита з наполегливістю та любов’ю, глибоко позначила всі ваші християнські спільноти та зробила їх живими свідками віри перед Вселенською Церквою. Непорозуміння їм не завадило, переслідування їх не зламало, пригнічення їх не задушило; натомість кров тих, які знали дарувати життя заради Євангелія, стала джерелом, яке здатне відновити життєвість Церковного тіла (навчання Івана Павла ІІ т.18/2, 1995, с.1229)». Готуючись до ювілею 2000 року, він підкреслив, що «їхнє свідчення, наскільки це можливо, не може бути втрачене в Церкві».

Дорогі браття і сестри, я прийшов із Риму, щоб відслужити Євхаристію на честь Блаженного Теодора Ромжі, у свято згадки Перенесення його мощей до Вашого улюбленого та гарного кафедрального собору. Маю за честь передати Вашому єпископу Мілану, якому дуже вдячний за запрошення, і кожному з Вас, привітання Його Святості Папи Бенедикта XVI. Ми мали із ним персональну зустріч, у п’ятницю, 24 червня. Ми повідомили йому про мій візит до Вашої єпархії, і він попросив мене передати Вам його Апостольське благословення. Молимось за нього до Господа, дякуємо Богові в 60-у річницю його священичих свячень, молимось разом із ним до «Господаря женців», щоб Він послав Церкві багатьох і святих священиків — для спасіння світу.

Згадувати — не означає віддати себе ностальгії за минулим. Передусім, означає будувати теперішнє й дати поштовх для майбутнього, опираючись на приклад і заступництво вірних мучеників для того, щоб ми пам’ятали нашу спільну мету – святість. Святими стаємо, живучи разом із Господом, перебуваючи завжди у вічній любові, яка перемагає кожну несправедливість, навіть смерть.

Вихід Вашої Церкви з підпілля приніс для неї також і радикальну переміну: стоячи перед великими проблемами відновлення власних структур, яких була повністю позбавлена, вона мусила, в той самий час, дбати про духовне життя вірних та про свою внутрішню єдність, щоб бути здатною до єдності з усіма, починаючи від братів, які поділяють з нами християнське хрещення. З Проголошенням Блаженого Вашого пастиря запропоновано знову великий виклик, передбачений Блаженним Іваном Павлом ІІ: нову євангелізацію, з якою можемо бути здатні мати віру всередині нас через Св. Тайни, катехизацію та милосердя. Євангельське свідчення є ефективним тоді, коли спільнота живе в єдності. «Щоб усі були одно», —  це молитва Ісуса до Отця, якою ми покликані жити.

Нам допомагає Слово Господнє. В Євангелії від Матея написано: «Кожен бо, хто просить, одержує, хто шукає – знаходить,  хто стукає, тому відчиняють …Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які Його просять!» (Мт. 7. 8-11). Цю ж саму думку знаходимо у посланні апостола Павла до Филип’ян: «Господь близько! Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням із подякою» (Флп. 4. 5-6). Тому молитва залишається першим обов’язком для людини на рівні особистому, на рівні сімейному та у спільноті, починаючи з Божественної Літургії. І все стається в єдності з пастирями, поставленими Христом, що каже: «Добрий Пастир життя своє за овець покладає... Я добрий Пастир і знаю своїх овець і мої вівці мене знають... і життя своє кладу я за своїх овець» (Ів. 10. 11-15).

Першими, хто мусить прийняти ці Божественні заклики, як то зробив Блаженний Теодор Ромжа, є ми: єпископи та священики. Але послання до Євреїв закликає також вірних, такими словами: «Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають дати звіт... Бог миру, Господь наш Ісус, зробить вас досконалими у всьому доброму, зробить вас здібними виконувати Його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що Йому любе через Ісуса Христа» (Євр. 13. 17-21).

Пастирі та вірні, разом, згідно із відповідальністю кожного, шукаймо прийняти Божественні дари та засвідчувати вічну любов Бога у сьогоднішньому суспільстві. Без Євангелія людина бідніє та сіє трудності в історії, тому що тратить свою ціль — вічність. Без Євангелія втрачається солідарність та мир у серцях окремих людей та в спільнотах. Євангеліє надихало серця мучеників, живило їхню мужність, а також сьогодні є силою життя, спасає наші душі та дозволяє нам будувати солідарну та мирну спільноту людей. Пресвята Мати Божа, Блаженний Іван Павло ІІ та Блаженний священномученик Теодор нехай всіх нас підтримають у наших проханнях та похвалах Ісусові Христові, нашому Богові і нашому Господеві. Амінь.