2010-11-08З АРХІВУ

Апостольська подорож Єпископа Петра Гебея на Верховині

Минувшого місяця радостно вітала Мараморошска Верховина своєго найвищого церковного пастиря. Дня 23 мая рано рушився Преосвятійший Єпископ з послом Августіном Волошином, деканом Середнянським Гаоргієм Лещишином і секретарем Александром Стойкою з Ужгорода автом.

Первою станцією Були Верхні Верецкі, де при в’їзді в село добрі вірники з їх ревним священником В.Ларьом і учителем Баланчуком чекали Єпископа при Лурдской каплиці, яку над одною керницею поставили в красно відбудованій із каменя пещері. Єпископа привітав о.Лар, на что Єпископ відповів і тепло поговорив з вірниками, а школярам роздав образки і медалі.

Всамом Марамоші перва по путі була церков Подобовецька, котру нащевив Єпископ. Вірники в красном числі зобралися, перед ними чекав Єпископа намісник о.Емілян Мустанович, парох новосільський і містний духовник о.Валентин Сабов. Після привітання Єпископ одкончив молебен, сказав святу Євхаристію і благословив вірников. Після церковної одправи дітям роздав отець Стойка образчики і поучительні книжочки. За цим послідував до Пилипця.

Тут перед святою брамою містний нотарь, а в церкви отець Іосиф Коровданій привітав Присвятого Єпископа, котрий в своїй проповіді похвалив вірників за то, что в часах испитанія кріпко постояли в своей вірі. Послі молебня і умоленія св.Євхаристії вірники з процесією відправили Єпископа на фару, де гостей чекав обід.

Около 5-ї години по полудню прибув Єписком до Студеного, куди його запросили вірники для благословення нововибудованої камінної церкви. Є то красна велика будова, способна прийняти до себе около 2000 народа. Перед Брамою привитав Єпископа нотарь Августин Пулский і староста, а в церкви отець Євгустин Медвецкий. После молебня, проповіди і благословення святою Євхаристією Єпископ і всі присутні священники сіли в сповідальниці і сповідали вірників до пізнього вечора.

Дня 24 мая, на самоє святоє Вознесення ще перед шостою годиною ранком священники опять сповідали до девятої години, коли началася торжественна Єпископська литургія і благословення нового храма. По святому Євангелії проповідь держав в церкви Преосвятійший Єпископ, а перед церквою (понеже народ не вмістився в храмі) отець посол Волошин.

По обіді нащевив Єпископ школу і принимав вірників, котрі з ним хотіли поговорити. Також многірадилися з отцем послом Волошином. Дня 25 мая, нащивив Преосвятійший Єпископ приход в Исках, де перед Брамою привітав його містний нотарь і староста, а в церкви отець Емильян Крайчик. Мило тронуло присутніх, що після молебна, проповіди і благословення на возглас многолітствія святому отцю Папі Римському школярі під веденням учителя пана Ступки прекрасно на чотири голоси відспівали Папський гімн.

За Исками слідовав Келечин, де під Брамою з процесією чекали Архієрея, котрого привітав староста і заступник нотаріус. В церкві після привіта з сторони містного духовника отця Варфоли Пак, говорив Преосвятійший Єпископ і посол Августин Волошин, як уроженець села. По обіді над гробом Отця посла Волошина одспівана свята панахида.

Послі того Єпископ і супровод його отвезли до Річки, де не є священника. Под Брамою витав Єпископа учитель Ромжа, а в церкви священник отець Варфоломей Пак, який з Келичина вислугує вірників в духовних їх потребах. В Річках є красна церков, школа і фара. Після церковної оправи Єпископ довго говорив з вірниками, школярів обрадовав образиками і книжочками і пообіцяв вірникам, що достануть священника.

Из Річки вечером до Майдана загостив Єпископ. Тут є найбільша дерев'яна церков Верховини, поставлена ще перед 150 роками на високом грунку. Церков обнята високими смереками і то представляється дуже красно. В Майдані є і фара – стара из дерева. Було вже доста пізно в вечер, коли в церкви Єпископ на привіт з сторони отця Євгустіна Грабови, бившого коншкогоря Єпископа, одвідав і благословив вірників.

Другого дня Єпископ з священниками відслужив святу Літургію і після того принимав вірників з їх розличними прозьбами.

Потім наживив Єпископ Торунську церков, де часть вірників супротивив всяких спокус твердо держиться коло своєї греко-католицької Церкви.

На жаль, не мають священика, і вислуговує їх голятинський духовник отець Сопко. Єпископ похвалив вірних синов Церкви і після церковної одправи нащевив ревного півця Микуляка. Из Торуна через Майдан повернув Єпископ в долину найдальших верховинських фар своїх. В Голятині мають вже греко-католики красну муровану церков. Тут отець Сопко привітав Єпископа, котрий одповів одушевленно, похваливши ревность вірников.

Из Голятина дальше вже не можна було їхати автомобільом, прото возами пройшов Єпископ і його супровод до Ляховця, де є також камінна церков, но священника не мають. Из Новоселиці приходить служити сам намістник отець Емільян Мустянович. В своєй проповіді Єпископ пообіцяв, що після першого посвящіння дасть їм священника. Вірники наповнили церков, уважно слухали Єпископа і просили його архієрейське благословеніє. Смутно виглядає в Ляховци шкільний будинок, котрий войною був цілком знищений і від 1914 року тут кромі курсов неграмотних жодної шкільної науки не було.

Из Ляховця Єпископ пішов до Новоселиці, де множество вірников чекало і витало його. В красной мурованой церкви красною, историчними датами багатою бесідою привітав Єпископа намісник Емильян Мустянович і одкончив молебень. Преосвятійший Єпископ сказав проповідь і благословив вірников.

Другого дня, 27 мая, в Новоселицькой церкви була єпископська свята Літургія і благословення каплиці імени святих Кирила і Мефтодія. Проповідь держали в церкви Преосвятійший Єпископ, а перед церквою отець Августин Волошин. По обіді нащивив Єпископ школу і принимав прозьби вірников.

Из Новоселиці через Воловоє і Хуст дня 28 мая вернувся Єпископ до Ужгорода.

Єпископська подорож зробила на вірників дуже доброє враження, бо від часов Єпископа Ольшавського туда Єпископ не ходив. Велику радость мали вірники, що могли достати архієрейське благословення, моглися підкріпити в вірі і могли лице к лицю поговорити із своїм першим вождьом (президентом).

Много бід і нужд має наш верховинський народ. Дороги залишені, шкіл доста нема, в многих селах цілком неме науки, народ немає зароботку, не може і то продати, що йому уродиться. Прото много прозьб перебрав і посол Волошин, щоби о бідах Верховини дозналась і правітельство.

Трудна була подорож Єпископа по занедбаних дорогах верховинах, но за то радо загостив і в найдальші кути Верховини і дуже тішився ревностю своїх добрих вірників.

Благовісник: Духовна газета для підкарпатських русинів. Юлій 1928р. Число 7.
Редактор о.Емилянь Бокшай. Рочник VIII.