2010-04-14ПРОПОВІДЬ

„Хто давав силу нашому Блаженному священномученику? Це був Господь”

Проповідь владики Мілана, виголошена на Архієрейській Літургії у церкві Різдва Пресвятої Богородиці з нагоди відкриття Року Блаженного священномученика Теодора Ромжі у Великому Бичкові 14 квітня 2010 року

Сьогодні ми прийшли до Церкви, щоб пригадати 99-у річницю від дня народження нашого Блаженного священномученика Теодора Ромжі, який узрів світло світу тут, у Бичкові... Тут він зростав, тому що, коли був малим хлопчиком, його родина переселилася до цієї частини селища (про що на згадку маємо малий монастир наших сестер). І тому можемо казати, що Блаженний Теодор належить до цього середовища селища, з якого він вийшов. З думкою про те, що Він є в Господа прославлений у Царстві Небесному, ми зараз розпочинаємо підготовку до відзначення 100-річчя від дня народження Блаженного Теодора Ромжі. Понад рік будемо мати Рік Блаженного священномученика Теодора, котрий триватиме аж до свята Перенесення мощей 28 червня 2011 року, коли будемо згадувати 10 років від проголошення його Блаженним. Отже, маємо можливість понад рік роздумовувати більше про його життя, більше підходити до його мощей, до його ікони, яку маємо у цій церкві. Дуже добрими є паломництва закарпатської молоді, яка традиційно приходить сюди пішою прощею від Хуста через Тячів до Бичкова. І так народжуються традиції, через повторення таких прощ.

Отже, можемо сказати, що цей рік, який розпочинаємо, принесе благословення нашій Церкві, всім нам, тому що це є нагода до того, щоб ми відновили наше духовне життя на шляху до Господа. Бо хто давав силу нашому Блаженному священномученику? Це був Господь. У ті важкі часи, в які його було поставлено на єпископа, коли проводилися атаки на всіх віруючих, насамперед, на Католицьку Церкву, то лиш Божа сила його провадила до того, що він не здавався, він не прийняв те життя, яке йому пропонували. Бо якби прийняв митрополичу шапку і став митрополитом, то нічого йому б не сталося. Але він це не прийняв, бо він був у глибині душі переконаний, що Христос оберігає Соборну Святу Вселенську Католицьку Церкву, і що єдність із наступником св. ап. Петра є основою Христової Церкви. Як написав св. Амброзій у 4 столітті, що не може мати Бога за батька той, хто не має Католицьку Церкву за матір! Це є правда. Блаженний Теодор у цьому був переконаний і для цього працював, поки жив. А коли довелося страждати, то страждав і віддав своє життя, як мученик за єдність Церкви, як мученик за Христа. Тому що Ісус сказав: „Я є дорога, Я є правда і життя”. Він віддав своє життя за Христа. І Христос давав йому сили. І в наш час нам теж потрібно дати приклад, в наш час потрібно, щоб ми не піддалися різним спокусам, щоб не думали, що людина може бути щаслива, коли живе не по правді, коли є обманута різними пропозиціями цього світу.

Тому ми і зібралися сьогодні тут, щоб дякувати Господеві за той добрий приклад Блаженного священномученика, щоб висловити подяку за те, що дав народові такого пастиря. І просімо Господа, щоб ми залишилися вірними, і через наші зусилля ми могли допогти людям, які є байдужі, щоби повернулися до Христової Церкви. Є дуже важливим те, щоб ми були запалені тим прикладом наших отців і щоб ми могли свідчити, що ми цим живемо. Нехай у цьому Господь нам допомагає.  Згадуємо тих священників, які тут працювали, і тих, які віддавали своє життя, бо вже нікого серед живих немає тих, які пережили події тодішніх років. Дякуємо тим, котрі живі, тим людям, які працювали і для матеріального і для духовного відродження нашої Церкви і цієї парафії. Це є нагода, щоб ми висловили щиру подяку Господу Богу, і цим людям. Нехай Господь Бог нагородить всіх вас, і щоб спокійно в серці ми подякували Богу, за таку нагоду бути при відродженні Церкви. Це велика ласка. Нехай буде прославлено Його Святе ім’я! А наше життя нехай перебуває далі у тому, аби відновлювалися, і всі люди, що живуть на цій землі, різних національностей, щоби прославляли Господа нашого Спасителя Ісуса Христа! Амінь. Христос Воскрес!