2010-03-29ГОМІЛІЯ

"Молімося, щоб ми всі були жертовними працівниками для відновлення єдності Христової Церкви"

Архієрейське слово владики Мілана під час Хресної дороги в селі Худльово 27 березня 2010 року

80, 79, 78, 77, 76,75… Є тут хтось, кому стільки років? Нема. Отже молоді всі вийшли. А найменший? Я бачив тут таку маленьку дівчинку, якій можливо лише чотири роки. Помиляюся? Є вона? Скільки їй років? Три?! Це є дуже гарно! Отже найстаршого за віком, хто йде тут на Хресній дорозі, ми не визначили, але знаємо найменшу!

Хто з вас, дорогі мої, колись був як турист в якомусь концтаборі, то мав там нагоду побачити колючий дріт, яким там все загороджено, котрим огороджували табір смерті, де нищили людей. Минулого літа мене повезли машиною по кордону нашої області із Румунією. І знаєте, там є теж колючий дріт. Весь Радянський Союз був огороджений колючим дротом. Весь Радянський Союз був як табір. Але зараз, Богу дякувати, той колючий дріт вже є поламаний, то лише залишки. Ми можемо почуватися в нашій державі вільними людьми.

Коли то лихо почалося в нашому краї, почалося переслідування Церкви. Церква перша заважала тим, які прийшли з ворожим наміром, щоб зробити великий табір, в’язницю, з якої не можна вийти. Наша Церква страшенно постраждала, мала свою Голгофу. До 1949 року всі навколишні села належали до однієї Святої Вселенської Католицької Апостольської Церкви. Я дуже радий, що сьогодні, ця Худлівська гора об’єднує нас, не дивлячись на те, що хто до якої церкви ходить. Тому що багато тих церков, які були до 1949 року греко-католицькими не повернулося. Звісно, люди до них ходять, моляться. Це є добре, що ми молимося. Ісус Христос один. Боляче є тоді, коли не працюється з народом. Коли не дається духовна пожива. Коли не працюється з дітьми, коли нема заохочення до Святої Сповіді, до Причастя. Боляче є тоді, коли нема об’єднання навколо Христа, навколо Євхаристії. Нема об’єднання навколо дару Пасхи – смерті й воскресіння нашого Спасителя. Дай Боже, щоб ця Худлівська гора, розламала кайдани в людських серцях. Щоб тут ми дозволили Богові відновити любов у наших серцях. Щоб ми дозволили через покаяння царювати в наших серцях Ісусові Христові. Щоб Він нас знову об’єднав у Святій Католицькій Церкві, яку Він заснував, тому що Він Сам благав Отця : «Отче Святий! Заради імені твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!»(Ів.17.11).

Дорогі браття і сестри, єдність Церкви – це не видумка. Це є молитва Ісуса Христа. Це є бажання Ісуса, з яким він ішов на страждання, знаючи, як гріх та егоїзм поділить Його Церкву. Згадували у молитві, на десятій стації, про знімання з Ісуса його хітону, який залишився нерозділеним. У Німеччині є місто Трієр, яке було імператорським містом у часи Римської імперії, і  після того, як була дана свобода християнам, один із імператорів приніс цей хітон Ісуса, й він зберігається там у Трієрському соборі як велика реліквія. Науковці досліджували його. Зберігається хітон у спеціальному резервуарі. Науковці дослідили, що це тканина дійсно з першого століття. Дуже гарна, вже віком позначена. Коли я там був, настоятель собору розповів мені, що щороку в січні тут збираються представники всіх християнських конфесій міста. Всі приходять й моляться перед тим хітоном. Моляться і просять вибачення: «Господи прости нам! Римські, поганські солдати не подерли, не поділили твій хітон…а ми поділили Твою Церкву…Прости нам наші гріхи! Віднови любов до Тебе й віднови єдність Церкви, символом якої є цей, неподілений, хітон». 

Дорогі у Христі, молімося за відновлення Церкви. Молімося за відновлення любові в наших серцях. Молімося, щоб ми всі були жертовними працівниками для відновлення єдності Христової Церкви! Ми не знаємо, коли то буде, Господь знає… Але він просив, щоб всі одне були. Стараймося, щоб любов Христова була в наших серцях. Якщо хтось говорить щось інше, якщо хтось сіє ненависть – він сам виключає себе з Христової Церкви. Може носити на собі і рясу, і ризи, і не знаю які золоті хрести, але не належить до Христа, тому що не має Христового Духа. Христового Духа має той, хто живе у Христовій любові. Нехай Христова любов наповнює наші серця...