2010-03-29ПРОПОВІДЬ

"Ми можемо, як Лазар, вийти з гробу наших гріхів!"

Архієрейська проповідь владики Мілана, виголошена на Святій Літургії 27 березня 2010 року у селі Худльово Середнянського деканату

Сьогодні маємо традиційну Хресну дорогу в селі Худльові. Ще раз я зміг прийти до вас, щоб ми спільно могли молитися та прославляти Господа. В цю Лазареву Суботу ми маємо передсмак Пасхи. В цю Лазареву Суботу було останнє приготування до хрещення катехуменів, й тому сьогодні ми співаємо: «Ті, що в Христа хрестилися у Христа зодягнулися».

Одягнутися у Христа означає духовну, внутрішню переміну, яка відбувається у хрещенні і яка має відбуватися все наше життя. Все наше життя ми покликані до того, щоб Господь перетворював нас. Щоб дійсно відбувалося те духовне воскресіння, тому що кожна ситуація важкого гріха є духовною смертю. І примирення Бога з людьми, прощення гріха – це є те воскресіння! Незалежно від того, скільки днів чи років хтось не сповідався, все рівно, це є великою радістю, коли людина приходить до сповіді! Це є велика ласка, коли людина навертається, коли дійсно примирюється з Господом, просить прощення. Інколи людині не легко впокоритися перед Богом, тому що, як знаємо, основним гріхом є гординя. Це був перший гріх. Ті ангели, які впали, були сповнені гордості! Це є гріх сатани, який був найкращим ангелом, який захотів поставити себе замість Бога, який в гордині повстав проти Бога! Це є той гріх, який насаджує він, батько брехні. Це той гріх, через який людина дійсно не хоче, або не спроможна покаятись, визнати себе грішником, піти до сповіді! Тому так часто ми чуємо: «Я гріхів не маю, я не вбив, не вкрав…» Ісус говорить нам, що хто гнівається у своєму серці на свого брата, той вже є вбивця, хто побажає в своєму серці чужу жінку, або чужого чоловіка – той вже вчинив перелюб! Якщо не будемо бачити свої гріхи, то дійсно людина скаже: «Я не згрішив, я праведний, якби всі люди були такі як я, то було б добре на світі»! Це є та брехня, яку навіює нам сатана! А Господь нам каже, що ми є грішниками, що нам потрібно покаятись.

Слово Боже відкриває правду про нас, правду нашого єства! Коли людина у правді стоїть перед Богом, тоді покірно говорить: «Боже милостивий, будь мені грішному, я багато нагрішив. Так, я є вбивця, тому що ненавидів свого брата, ненавиділа свого чоловіка, жінку, свого сусіда. Я вбив любов до ближніх у своєму серці. Лише ти один можеш очистити моє серце. Лише ти, Господи, можеш дати мені любов. Помилуй мене грішного».

Дорогі мої, коли любов Божа відкриває очі нашого серця, тоді ми бачимо нашу гордість, ми бачимо правду про нас. Ми тоді можемо дійсно прийняти прощення і із нами відбувається духовне воскресіння. Тоді ми можемо, як Лазар, вийти з гробу наших гріхів! Господь дає нам нове життя! Й тому Таїнство Покаяння є великим для нас даром, саме через нього відбувається примирення людини з Богом. Це є великим даром Божої любові, це не є тягар, це є дар Божого милосердя для кожного з нас. Дуже мені шкода, що тепер нема того старого звичаю.  Я пригадую, що коли йшов до першої своєї сповіді, священик нас заохотив, що перед тим, як прийти до сповіді, потрібно піти й попросити вибачення у своїх батьків, у всіх своїх рідних та близьких. Й потім, коли я вже виріс, кожної першої п’ятниці, перед тим, як піти до сповіді, я йшов до мами й казав до неї: «Мамо, пробачте мені, якщо я вас чимось образив», –  і цілував їй руку, а мама мені відповідала: «Синку, я тобі прощаю, хай Бог тобі простить». І так само я підходив і до батька – просив вибачення, й до всіх своїх близьких та рідних. І це було природньо. Так само й батьки, коли йшли до сповіді, просили один в одного вибачення. Тим самим давали приклад прощення своїм дітям. Це є нормально. На цьому будується прощення, й тоді йдеться вже до сповіді примиритися з Господом. З покірним серцем визнати всю правду, сказати, що так воно було. Не шукати людської правди, а бути смиренним… Якщо ми почнемо шукати людської правди, то що будемо мати? Лише засудження один одного, якому не буде кінця! А якщо ми будемо шукати Боже милосердя, тоді будемо мати прощення й примирення. Задумаймось, чого ми хочемо шукати?

Дорогі у Христі, ми є перед Пасхою, шукаймо Божого милосердя, не людської справедливості, й тоді побачите, як гарно буде на Пасху з тим прощенням в наших сім’ях, з нашими сусідами. Якщо хтось не хоче простити нам, то вже це залишімо за ним, тому що він не захотів прийняти Божий мир. Прощаймо один одному, просімо прощення, примирімося і тоді зможемо з великою радістю святкувати Воскресіння Христове, яке від нас ніхто не відніме. Амінь.