2010-03-13ПРОПОВІДЬ

"Богу дякувати, що ми повернулися до тієї фари, де жив наш священик, тому що й це є знаком того, хто є історичним наступником!"

Пастирське слово владики Мілана, виголошене у парафії с. Вишково Хустського деканату 12 березня 2010 року

Слава Ісусу Христу! Всечесніші отці, диякони, дорогі діти, браття і сестри у Христі!

Я дуже потішився, коли побачив, що ремонт цього приміщення йде до завершення, що нарешті у  Вишкові наша громада зробила таке велике діло! Звісно, ми б були надзвичайно раді, якби могли молитися у нашій старовинній церкві, але, дорогі у Христі, 19 років вагання не принесли добрих результатів. Я дуже вдячний всім тим людям, які з о. Ярославом, в кінці кінців, зробили ремонт у цьому приміщенні нашої фари. Богу дякувати, що нам повернулася ця фара. Звісно, вона була в страшному стані. Я її бачив, як вона виглядала декілька років тому, і не можу не подякувати Господу і тим людям, які приклали свої зусилля, що тут нині є ця каплиця і є місце, де можна займатися з дітьми, що поволі, тут готується місце для проживання священика. Розумію, є важко прощатися, як казали деякі, вдруге з церквою.

Після того всього поганого досвіду, який був, хотілося б, щоб ми могли молитись у церкві. Були пропозиції будування церкви. П’ятдесят відсотків, тобто половину допомоги, нам обіцяли збоку тих, які залишилися у нашій церкві. Це не була погана пропозиція. Але хто ж візьме на себе відповідальність, що не було прийнято цю пропозицію? Я перед Господом Богом мушу сказати одне – хотів би, щоб ви молилися в церкві. Не один раз я говорив перед урядом і писав за вас і за ту нашу церкву, щоб вона була повернута. І я не був би радий, якби хтось говорив, що владика не старається, щоб повернули церкву! Дорогі мої, я зустрічаюся з тою ненавистю, з тим опором, який є і який пов’язаний з політичною силою, це немислимо! Зі мною не бажають говорити! І я не буду вам брехати в очі, що ось завтра нам повернуть церкву, тому що ніхто й не збирається нам повернути церкву! На жаль. така є дійсність…це те, що стоїть супроти нас… Лише чудо від Господа могло б щось змінити. А зовнішні обставини не показують на те, що щось зміниться. Це є правда.

Нам залишається, дорогі мої, вирішити, чого ми хочемо. Чекати наступні роки, або, в кінці кінців, маємо місце, й приступити до праці. Те, що ми зібралися сьогодні тут, вже вказує на те, що у Вишкові є жертовні люди, що у Вишкові є люди, які знають працювати, і які можуть щось позитивне зробити. Я сподіваюся, що буде завершено ремонт, і тут зможе проживати священик. Богу дякувати, що маємо семінаристів. Маємо кожного року нових, молодих священиків. Минулого року я висвятив 26 нових ієреїв для нашої єпархії. Цього року вже троє були висвячені, і як Бог дасть, дійдемо до двадцяти. Це є можливість мати священика на місці, й нам потрібно забезпечити ті необхідні умови для проживання священика, тому що не може він жити ні під вербою, ні біля ріки Тиса у наметі, приїжджати до чужого, відправити Службу і йти собі геть.

Богу дякувати, що ми повернулися до тієї фари, де жив наш священик, тому що й це є знаком того, хто є історичним наступником! Прошу вас молитися, щоб Дух Святий просвітив всіх нас. Відступити від емоцій, хоча це завжди важко. Але подумаймо, скільки років пройшло, і маємо одне місце, і можемо сказати: „Це наше”! Це є те єдине місце, про яке ми можемо з впевненістю сказати, що воно є наше! Ми можемо говорити, що та церква є нашою, але вона не є нашою. Вона є наша, але ми не можемо там молитись! Ті другі люди можуть сказати, що вони можуть молитись в церкві, але вони не можуть сказати, що церква є їхньою! Але ми можемо сказати, що ця фара є нашою! Ми можемо молитись, коли нам потрібно, як нам потрібно, з богослужіннями, які ми потребуємо. Все тут можемо, тому що звідси нас ніхто не виганяє, тут нам ніхто не заважає, ніхто не прийде й не буде нам казати, що вже час закінчувати, тому що має бути наступна Служба і т.д.

Богу дякувати, що нарешті є те місце, де ми можемо спокійно молитися, і завершити мирно цей Великий піст, і святкувати Пасху. Дуже гарно, що в цьому тижні, після Хрестопоклонної Неділі, ми освятили відновлений Хрест, який був покладений у ’99 році, і хочу побажати, щоб це діло, цей ремонт, якнайшвидше було завершено. Висловлюю ще раз щиру подяку тим, які тут працювали, які тут жертвували і дякую всім тим, які і в майбутньому будуть жертвувати для того, щоб міг тут на місц, проживати священик, який буде працювати між вами. Амінь. Слава Ісусу Христу! 

Фотографії з візиту владики до Вишкова