2010-02-07ПРОПОВІДЬ

"Бажаю всім нам, щоби піст, який приходить, був постом духовного очищення, щоб ми відкривали Божу любов і були її свідками"

Пастирське слово владики Мілана, яку він виголосив на Архієрейській Службі Божій у М'ясопусну неділю до вірників села Крива Хустського деканату

Всечесніші отці, дорогі браття і сестри у Христі, слава Ісусу Христу!

Отець Михайло Мозер, який був духовним отцем в цій парафії, після ліквідації Мукачівської греко-католицької єпархії 1949 року був ув'язнений на 25 років і позбавлений на 5 років громадянських прав за відмову відректися від Вселенської Католицької Церкви і об'єднатися з тими, які не є об'єднані з Католицькою Церквою. Коли у 1955 році його вже мали звільнити з лагеру примусових робіт, його навмисне скинули з риштування на будівництві, на якому працював у тюрмі, після чого він відразу помер. Добре, що ви приготували пам'ятну дошку, яку буде освячено, щоб вона нагадувала всім нам про ревного і доброго пастиря, а насамперед молодому поколінню, щоб ви любили свою Церкву і щоб ми всі радо приходили прославляти Господа, так само й зараз, коли готуємося розпочати Великий піст, щоб він був благословенний від Господа для розвитку нашого духовного життя.

Маємо М'ясопусну неділю, тиждень перед початком Великого посту. Два тижні тому, у Неділю митаря і фарисея, ми чули слова, які Господь сказав у притчі, що митар принизився перед Господом і був оправдований. І минулої Неділі блудного сина ми чуємо знову про таке приниження. Господь Бог, Батько, принижується, прощає грішника. Батько змилувався над своїм блудним сином прощає і приймає його.

Сьогодні ми чуємо з вами через Євангеліє, що знову Господь принижується, тому що Він Божий Син, Господь, Кіріос каже: "Що ви зробили одному з найменших – мені зробили". Тобто Він ототожнює себе з тим бідним, хворим, відкинутим, ув'язненим, який страждає. Він не ототожнює себе з "царями", які володарюють у цьому світі, але з тим останнім.

Дорогі у Христі! Це є те приготування до Великого посту, аби ми поглянули на Божого Сина, який принижується. Те, що Він сказав, що принижені будуть вивищені,  виповнилося у Його житті, коли Божий Син зійшов на землю, воплотився і взяв на Себе людське тіло з Пречистої Діви Марії. Бог узяв на Себе людське тіло. Ми не можемо збагнути, зрозуміти відстань між божеством і людиною. Він свобідно і добровільно обрав цю дорогу, щоб показати нам безмежну Свою любов. А ми сумніваємося в Його любові? Диявол приходить і спокушує нас, вкладаючи спокусу до серця людини: "Якби Бог був, це на трапилось би так з тобою, якби Бог був, було б все чудово у твоєму житті, було б багатство…" Так приходить диявол. Потім стоїть Боже Слово, яке нам каже, що не єдиним хлібом живе людина. Це є Боже Слово, яке нам говорить і сьогодні: "Що ви зробили одному з найменших – мені зробили".

Дорогі мої! Наші мученики, які страждали в тюрмах, які служили ув'язненим, вони нам показують, що довіряли Богу. До них приходили в сорок п'ятих, сорок шостих, сорок сьомих, восьмих, дев'ятих, п'ятдесятих роках і говорили: "Зречися, і можеш спокійно залишатися з сім'єю і служити Церкві". А вони казали: "Я Христа в єдності з Вселенською Католицькою Церквою, наступником апостола Петра не зречуся". І тоді були наслідки, і так вони йшли, сто двадцять священиків нашої єпархії, вісім монахів і одна монахиня, які стали свідками Божої любові, через страждання. І те, що вони там, у тюрмах, свідчили, учили молитися, молилися і розважали – це є гарантом, що вони довіряли Господеві. І приходили великі спокуси і страждання, а вони довіряли. Вони бачили те приниження Божого Сина і прийняли своє приниження. Прийняли, що їх відірвали від сімей, бо більшість з них були одружені.

Отець Михайло помер за те, що хтось подумав про те, що якщо він з любові та сміливості навчає Христової віри у тюрмі, то що буде, як його звільнять? І убили його, скинувши з риштування.

Це є один із наших мучеників, це є сила Ісуса Христа, не людська сила, тому що Божа слабкість є сильнішою за людську силу. То була велика сила, яка стояла проти них – сила Радянського Союзу. Я не знаю, скільки було проповідників атеїзму, скільки було, що навчали і воювали проти релігії і були вірні Радянському Союзу, який оплачував їх, щоб говорили "Бога нєт".

Богу дякувати, що мучеництво наших подвижників є свідоцтвом того, що Бог був з ними у стражданні і у смерті.

Залишилася також згадка про отця Августина Волошина, якого заарештували у травні 1945 року у Празі та відвезли до Москви. Один в'язень дав свідоцтво, що о. Августин навчив його молитися молитву "Отче наш". Там у в'язниці, там, де через страждання і допитування, улітку 1945 року о. Августин помер. Але він до останніх днів свого життя передавав те, що було основне – Христову віру. Дорогі мої! Можливо думаємо, що це так легко сказати "Отче наш", але між стражданням, між тим усім говорити з щирого серця – це є пізнання віри.

Знаєте,  за тридцять чотири роки мого священства, з яких чотирнадцять років я працював при комунізмі, не зустрічав людини, яка від страждання казала: "О, Сталіне, о, Леніне, поможи мені!". Ні. Говорячи про Леніна, можна згадати одне свідоцтво лікаря, що коли він помирав у страшних муках в наслідок свого розпусного життя, то звертався до Бога і просив помилування, просив пробачення навіть у меблів, у всіх просив пробачення, тому що знав, що мільйони людей через його ідеологію були вбиті, тому при смерті просив вибачення. Це, звісно, не записано у документах Комуністичній партії.

Дорогі у Христі! Через приниження до прославлення. Церква дивиться через життя Слуг Божих, ісповідників, мучеників за віру, але основне те, щоб ми у власному житті спробували і переконалися, що Бог є любов, що Він ніколи нас не покидав, що Він завжди готовий прийняти нас, простити нам, так, як прийняв щиру молитву митаря, як прийняв щире покаяння блудного сина, так, як прийняв щиру молитву злочинця на хресті, який сказав: "Господи, згадай мене у Своєму Царстві". І він був перший, який входив з Ісусом до раю.

Бажаю всім нам, щоби піст, який приходить, був постом духовного очищення, щоб ми відкривали Божу любов і були її свідками, що є дуже важливо. Амінь.