2009-07-12ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ

"...Завжди уповав на Бога, молився, і Бог давав йому силу вистояти"

Слово на похороні Йосипа ТЕРЕЛІ в селі Нижнє Болотне 8 липня 2009 року Божого, виголошене о. Іваном Костаком, деканом Іршавського деканату

Йосип Тереля народився 27 жовтня 1943 року в Келечині Міжгірського району на Закрпатті. Його батьки займали високі посади в радянській владі, їх майже ніколи не було вдома, і тому він жив у бабки, яка змалку виховувала його у християнському дусі. Вже від 16-ти років активно і відкрито заявляє про своє християнство.

У своїй книзі „Тіло і Кров” Йосип пише про те, яку важливу роль у вірі в Бога в його житті займав о. Павло Мадяр (ЧСВВ), який його вінчав і хрестив його дітей. Він згадує: „Не було би о. Павла, хтозна, як би продовжилось моє життя. Він мав великий дар дії на людські душі... Якось їдемо в гори, на Березнянщину, я й питаюся: „Що вам допомогло вистояти?” Просто, без всякої зарисовки відповідає о. Павло: „Йосипе, я многогрішний і зобов’язаний всіми днями мого благополучного життя тільки Літургії, яка щоденно просила за мене Бога.” Вже пізніше, будучи в останнім моїм ув'язненні, я відчув і зрозумів, що хотів мені сказати тоді о. Павло. Хіба не євхаристійне богословіє святих отців та благодатний досвід життя в Церкві розкривають перед нами невичерпну скарбницю спасительної Літургії?! Тільки в Церкві – храмі віруюча людина може відчути, в якій близькості один до одного знаходяться небожителі і земножителі, і Матір Божа, і всі святі, коли звершується всепоєднююча Літургія”.

Велика віра в Бога, життя святими Тайнами допомогло Йосипові пройти через всі переслідування, які він зазнавав заради віри в Христа і заради правди. Повних 23 роки переслідуваний органами безпеки, багато разів ув’язнений. Сидів у Володимирській в’язниці у Москві, в мордовських та пермських таборах суворого режиму; у Дніпропетровську він повних чотири роки був ув’язнений в одиночній камері, а прибув туди з семимісячного ув’язнення в Мукачеві. Три з половиною роки він не знав, що в нього народилася дитина. Декілька років його „лікували” у психіатричних лікарнях тюремного типу: у Берегові, Сичівці, Челябінську та Дніпропетровську. В цих лікарнях намагалися зломити його волю, однак він не здався, бо завжди уповав на Бога, молився, і Бог давав йому силу вистояти. Цим
підтверджуються слова Євангелія, які Ісус говорить своїм учням: „Я з вами, і хто проти вас?”

В своєму тюремному щоденнику „Чорне і біле” за 16 січня 1970 року записав таку розмову, яку мав з товаришем по камері свідком Єгови Василем Н.:
– Чи існує Боже Царство на землі? І що таке „тьма кромішня” на землі? – спитав мене Василь.
Я мовчу, бо не хочу входити з ним у дискусії.
– Ну то я відповім, – каже мій співкамерник Василь. А я мовчу.
– Йосипе, ти не хочеш зі мною говорити?
Я встаю із стільця і починаю ходити по камері, а далі й кажу:
– Василю дай, будь ласка, побути мені з самим собою, я не хочу вести балачки з людиною, яка все знає про Бога...
– Ні, ти мусиш мені відповісти на це питання.
– Чому я мушу?!
– Бо мусиш...
– Боже Царство на землі – це світ правди і любові. Це світ християнської справедливості і покою, а найперше – це світ спасіння. Це видимий збір усіх християн, які не відкидають його науку, визнають Христа Царя невидимим головою Церкви Його. „Тьма кромішня” на землі – це світ атеїстичної духовності та морального розбрату. Світ напоєний гріхом, що смокче останні сили з людей. А тепер помолимося – і спати.

Особливо завзято боровся за легалізацію Греко-католицької Церкви. Він організовував богослужіння в лісах, нелегально видавав „Хроніку Католицької Церкви в Україні”, писав звернення і петиції в радянські органи, а також у міжнародні організації про переслідування Церкви в Радянському Союзі. 9 вересня 1982 року він створює ініціативну групу захисту прав віруючих, стає її головою.

У серпні 1985 року йому виносять вирок, де на семи сторінках обвинувачують його у великих злочинах проти Радянського Союзу, де в одному з пунктів говориться, що він сам признався, що з 16 років активно включився в антирадянську діяльність і що виступає проти всього комунізму.

У 1987 році уряд Радянського Союзу видворив його за межі України разом з дружиною та трьома дітьми і позбавив їх громадянства. Політичний притулок надала їм Канада. Де він прожив до останніх років життя, так і не отримавши громадянства. Звідти дуже багато допомагав нашій Церкві, літературою, вервечками, церковною атрибутикою і різними гуманітарними допомогами.
Після прибуття в Торонто заснував власне видавництво, написав багато книг, має власну збірку картин. Часто виступав на міжнародних конгресах, мітингах. Був добрим християнином і патріотом.

Помер 16 березня 2009 року в Канаді.

Інформація про перепоховання Йосипа Терелі з інтернет-сайту "Закарпаття online"