2009-06-27ЗВЕРНЕННЯ

"З образу Церкви, яка народжується, повинна постійно черпати натхнення кожна християнська спільнота"

Звернення Його Високопреосвященства Архієпископа Івана Юрковича, Апостольського Нунція в Україні, з нагоди 60-річчя сталінської ліквідації Мукачівської єпархії та 20-річчя відновлення діяльності Греко-католицької Церкви

Преосвященний Владико,
Дорогі співбрати в священстві,
Дорогі семінаристи,
Любі брати і сестри в Господі!

Я особливо вдячний за запрошення бути сьогодні з вами з нагоди спомину трьох важливих дат для життя Греко-католицькоЇ Церкви на Закарпатті, а саме: 200 років з дня відходу до Господа єпископа Андрія Бачинського, 60-річчя сталінської ліквідації вашої єпархії та 20-річчя відродження Греко-католицької Церкви на Закарпатті.
Кожен з цих ювілеїв становить важливий етап в житті Церкви, а особливо цей останній є проявом великої благодаті Бога, який є вірним своєму народу. Ще 20 років тому мало хто сподівався відновлення Церкви, адже вважалося, що Греко-католицька Церква офіційно ліквідована, тобто офіційно визнана радянською владою неіснуючою. По великому рахунку і на Заході дуже мало про цю Церкву знали, навіть називали її «Мовчазною Церквою». Тому відновлення Церкви було великою несподіванкою у тому контексті. І, очевидно, передісторією, плодом тієї тривалої, кількадесятилітньої боротьби Греко-католицької Церкви за легалізацію і визнання свого права на вільне існування. Бо Церква в Україні не перестала існувати після того як її єпископів було заарештовано. Вона не погоджувалася на ліквідацію. Єпископи й священики надалі продовжували вділяти Святі Тайни в укритті, а навіть у заслані та в таборах праці. Підпільна Церква, яка була нелегальною, неофіційною жила в серцях вірних, які не змирилися з тим, що їх ліквідовано. Вони мали в серці цю глибоку віру і прив’язаність до своєї традиції, вони боронили, захищали і плекали цю віру у серцях своїх наступних поколінь.

20 років тому Греко-католицька Церква на Закарпатті разом з іншими Католицькими Церквами заявила світові про те, що так звана «Мовчазна Церква» не мовчить, що вона має мужність і силу заявити, що «пекельні ворота її не подолають». Це Святий Дух був міццю витривалості у часи переслідувань, а в принагідний момент 20 років тому внутрішньо оновив Церкву на Закарпатті як оновив Апостолів, наділяючи їх силою, яка вчинила їх сміливими у звіщенні без страху: "Христос помер і воскрес!». Вільні від всякого страху, вони почали говорити відверто. 3 переляканих рибалок, стали сміливими провісниками Євангелія. Навіть їхні вороги не могли зрозуміти, як ці «неосвічені і прості» люди (див. Ді 4,13) були здатні виявити таку мужність і з радістю переносити суперечності, страждання і переслідування. Ніщо не могло зупинити їх. Тим, що намагалися примусити їх замовкнути, відповідали: «Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачали та чули» (Ді 4,20).

Так народилася Церква, яка від дня П’ятидесятниці не перестала поширювати Добру Новину «аж до краю землі» (Ді 1,8). Таким чином і відродилася Греко-католицька Церква на Закарпатті – спадщина Єпископа Андрія Бачинського. Сьогодні ми бачимо вже багато плодів відродження Греко-католицької Церкви на Закарпатті за дією Святого Духа. Тому сьогодні, більше, ніж будь-коли, необхідно сповіщати Євангеліє і свідчити віру. "Хтось може думати, що представляти дорогоцінний скарб віри людям, які її не розділяють, означає бути нетолерантними стосовно них, але це не так, бо пропонувати Христа не означає Його нав’язувати. Зрештою, дві тисячі років тому, дванадцять Апостолів віддали життя за те, щоб Христос став відомим і любленим. З тих часів Євангеліє і далі століттями поширюється завдяки чоловікам і жінкам, що оживлені такою ж місіонерською ревністю. Тому також і сьогодні потрібно Христових учнів, які б не щадили часу і сил для служіння Євангелію. Потрібні молоді люди, які б дозволили Божій любові палати в них і великодушно відповіли на Його настійливий заклик, як це зробили багато молодих блаженних і святих минулого, а також близьких до нас часів» (Пор. Послання Святішого Отця Вєнедикта XVI до молоді всього світу з нагоди XXIII Всесвітнього Дня Молоді, 16.04.2008).

Дорогі у Христі! Зараз ваша Церква живе в черговому етапі продовження дороги зміцнення, зростання і відновлення, тому на цьому етапі дороги слід вдивлятися у Світлицю Тайної Вечері, де учні перебували разом (див. Лк, 24,49), молячись із Марією, «Матір'ю», в очікуванні обіцяного Духа. З цього образу Церкви, яка народжується, повинна постійно черпати натхнення кожна християнська спільнота. Апостольська і місіонерська плідність не є, найперше, результатом уміло розроблених і «ефективних» душпастирських програм і методів, але є плодом безперервної молитви спільноти. Тому бажаю Вам постійної відкритості на Святого Духа, який веде кожного з нас по дорогах часу. Нехай опіка Марії завжди супроводжує вас і товаришує в усіх ваших починаннях. Слава Ісусу Христу!