2009-01-14ПРОПОВІДЬ

" ...ми сьогодні тут, разом з вами молимося, бо хочемо, щоби той приклад ісповідника віри владики Івана був живий перед нашими очима"

Проповідь Верховного Архієпископа Києво-Галицького, Його Блаженства кардинала Любомира Гузара, виголошена під час Архієрейської Служби Божої на сороковий день смерті владики Іоанна Семедія

Сьогодні ми зібралися на сороковий день після смерті владики Івана. Але ця наша молитва не є просто Богослужінням на сороковий день за одну з померлих осіб. Ми споминаємо одного із тих, які в найгірший час, у час переслідування були провідниками нашої Церкви, Католицької Церкви. Хто ще пам’ятає ті часи, усвідомлює, які вони були тяжкі. А коли подумати про єпископів, які це були для них тяжкі часи! Але те, що ми хочемо, дорогі у Христі, сьогодні особливо пригадати, це є віра отих владик.

Я мушу вам дуже щиро признатися, що я, властиво, дуже мало знаю про життя покійного владики Івана. Я перший раз зустрів його, коли він разом з іншими владиками вперше приїхали до Риму. Я дуже виразно пригадую, з якою шанобливістю, любов’ю Святіший Отець Іван Павло ІІ вітав тих наших владик, тих владик переслідуваної Церкви. Тоді я перший раз у своєму житті бачив владику Івана. І разом із ним тих інших владик, які з цілої України з’їхалися тоді до Риму. З них залишився ще тільки один при житті – владика Вороновський з Дрогобича. А владика Іван відійшов від нас у свою небесну нагороду.

Сьогодні, дорогі у Христі, ми хочемо дуже сердечно подякувати Богові за те, що дав нам таких владик, що дав нам людей, які в найгірших часах переслідування зберігали святу віру. Це великий Божий дар для нашої Церкви. Сьогодні також, дорогі у Христі, ми хочемо подякувати ще раз тим владикам, а особливо сьогодні владиці Іванові за те, що вони Божу ласку прийняли і у святій вірі витривали. Так подумаймо собі, якби не вони, якби не те, що вони святу віру зберегли, нас би тут сьогодні не було. Католицької Церкви тут, на нашій землі, би не було. Але завдяки їм, що Божу ласку прийняли, Божою ласкою скріплені, зуміли витривати у святій вірі. За те ми хочемо їм сьогодні дуже-дуже подякувати.

Нині обходимо свято наіменування Ісуса Христа. Принесли це восьмиденне немовлятко, обрізували його і давали ім’я. Йому дали ім’я Ісус. Але ми знаємо його як Ісуса Христа, Месію, Помазаника, Сина Божого. Кожний з нас отут присмутній також колись, звичайно, маленьким немовлятком одержав якесь ім’я. Але також, коли ми одержали це ім’я, ми одержали і Божу ласку. І ми одержали ту Божу ласку бути учнями, послідовниками Ісуса Христа. І тому ми в додатку до того імені, яке ми тоді одержали, яке б воно не було, одержали ще і другу назву, а саме: християнин, послідовник, учень Ісуса Христа.

Може це якийсь особливий збіг обставин, що ми якраз сьогодні в оце свято також відбуваємо сороковий день від смерті ісповідника віри владики Івана Семедія. Бо бути християнином – це значить вірити у Господа Бога. А сьогодні ми маємо перед очима нашого владку, який в геройський спосіб зберігав святу віру. І сьогодні ми повинні думати про нього як про нашого заступника перед Господом Богом, заступника, який вимолює за нас, щоб і ми були добрими християнами. Богу дякувати, що вже сьогодні цього переслідування нема, але то не значить, що легко бути християнином. Багато спокус, багато можливостей відректися від Ісуса Христа, стратити віру, не витримати, зломитися. Але маючи такого заступника як владику Івана і подібних йому владик- ісповідників віри в нашому народі, ми можемо надіятися, що за їхніми молитвами ми сьогодні в тих обставинах, в яких живемо, також будемо вірними і віруючими людьми, справжніми християнами. Ось чому ми сьогодні тут, разом з вами молимося, бо хочемо, щоби той приклад ісповідника віри владики Івана був живий перед нашими очима. Щоби ми не забували його, щоби пам’ятали, що маємо його як заступника перд Богом і маємо його як приклад для нашого власного життя.

Тому цей день, дорогі у Христі, нехай буде для нас днем великої подяки Господу Богу за його благодать і владиці Іванові і таким, як він, за те, що вони були нашими провідниками, коли ще були на землі, а сьогодні є нашими заступниками перед Господом Богом. Велика Богові за те хвала і велика подяка!

Христос рождається!