2008-09-27ПРОПОВІДЬ

"Не забувайте ніколи про скарби, які вам пропонує Церква: Святий Дух і Хрест..."

Проповідь владики Петра Руснака, єпископа Братіславської єпархії на празнику Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього на Архієрейській Службі Божій в Ужгородському кафедральному соборі

Преосвященний владико Мілане, дорогі браття у священичій службі, дорогі браття і сестри у Христі!

Один пан перед багатьма роками придбав собі на Заході та із великим задоволенням приніс собі додому модерний магнітофон. Однак, великим було його здивування та розчарування, коли побачив, що його не може вживати вдома. Тобто той магнітофон не працював на тій силі струму, що викорстовувалася у нас.

І ще мій особистий досвід: я купив собі одну дуже модерну комп’ютерну програму і від свого племінника хотів, аби він мені її встановив до комп’ютера. Але він мені відповів: „Вона не буде працювати, бо ті програми, які маєш у комп’ютері, не будуть співпрацювати із тією новою. Професійно на то існує вираз – не є компактабельний. То є подібно до того, як би ти купив мотор із „Мерседесу”, а хотів би його дати до „Запорожця”, і думав при тому, що він буде їхати як „Мерседес”.

Браття і сестри, днесь святкуємо празник Вождвиження Чесного Хреста. Святіший Отець Папа Римський Бенедикт ХVІ у своїй поїздці до Франції під час цього празника сказав у проповіді вірникам: „Не забувайте ніколи про скарби, які вам пропонує Церква: Святий Дух і Хрест. Бо одне без другого не можемо зрозуміти, одне без другого не можемо і не хочемо прийняти”.

Що є хрест сам в собі? Настрій вбивства, болість, кров, страждання, нещастя. Поєднання всього того, від чого хочеме втікати, що хочеме в свому житті змінити, що хочеме із свого життя викинути. І коли нам це не вдається, зносимо то із великим незадоволенням, із примусом та із болем говоримо: „Це є мій хрест”.

Яку відповідь має на твою ситуацію дух цього світу? Випий собі – забудеш. Вживай наркотики – відчуєш кращий світ. Дозволь собі якесь тілесне задоволення, сексуальну розкіш. Не живи зі своєю жінкою, або із чоловіком. Вбий ненароджену дитину. Не май дітей. Вбий себе самого, якщо твоє життя тобі не підходить – іди на дорогу самогубства. Викинь старих людей. І найголовніше: старайся мати багато грошей, бо потім можеш робити, що хочеш і мати прекрасне життя.

Що нам говорить Боже слово, Церква, Христос? Якщо є тут хтось, хто не приймає хрест, не є моїм учнем. Коли тобі хтось робить погано, благослови його, молися за нього. Коли тобі хтось бере пальто, дай йому і сорочку. Коли від тебе хтось позичає, не проси від нього то назад. Коли хтось щось вкраде у тебе, не давай його до суду.

Так немовби сьогодні то сказав святий Павло, що такі слова є для цього світу глупотою і скандалом. Бо над хрестом можеме розважати лише духовно. Тілесний чоловік хоче добре лише для себе, для свого тіла, для свого життя. Що потім відбувається в подружжях, в родинах, в парафіях, в суспільстві? Завжди хочеме теоретично, інколи, на жаль, навіть реально і дійсно знищити того, хто приносить нам страждання. Найперше його визначити, знайти, потім засудити, і на кінець знищити. Симон Петро так зреагував, коли видів, що Христос хоче добровільно прийняти страждання: „Господи, то не може з тобою статися!” А загалом говорить, що то не може статися ані зі мною. Чи ж він не прийшов, аби спасти людину? Чому він то хоче робити через болість? Зійди з хреста, забери цей хрест з мого життя, і я тобі повірю. І що на це Христос? – „Відійди, сатано!” Маєш розуміння лише про тілесне, людські та світські речі. Без Святого Духа, Христового Духа, духа синівства завжди звинувачуємо Бога. Як? Бо завжди звинувачуєме брата і сестру, а Христос із ними стотожнюється: зневаги, якими тебе зневажають, падають на мене.

Тепер подивимося на це з іншого боку. Бог хоче зробити мене своїм сином. Але це не станеться лише тому, що я похрещений, що ходжу до церкви, що я є греко-католик, що я знаю співати тропарі. Бог хоче, щоб я мав його природу. Біблія говорить, що діти мають природу своїх батьків, і це ми знаємо із життя. Тішимось, коли діти схожі на нас (але деколи і ні). І Бог не тішив би ся, коли б ми не були схожі на нього. Що є тоді природою Бога, його внутрішнім життям, можна сказати його душею? – Любов! А що є Божа любов? – То є третя особа, Святий Дух. Бог хоче мені його дати. Тому послав Ісуса Христа, аби на його стражданні показав силу гріха, його злобу, брехню та силу смерті. Але щоб на Христові показав свою любов, вірність та силу воскресіння. З твого і мого нутра потечуть джерела живої води. То сказав про Духа, якого мали дістати ті, що увірують в його Сина. І тоді, як є можливо дістати, прийняти Святого Духа? – Повірити у Христа? Краще повірити Христові! Він тобі сьогодні говорить: „То життя, яким ти сьогодні живеш, тобі дарував мій небесний Отець, чому його відкидаєш, нищиш, а хочеш та прагнеш якогось іншого? Цю жінку, цього чоловіка тобі дарував мій небесний Отець. Чому бунтуєшся і нарікаєш на нього?” А це все із любові!!! Та ще більше: він дав тобі Церкву, Таїнства, свої заповіді та закони, щоб ти не загинув. Чому мені не віриш? – Залишив мене на хресті? – Ні, не залишив! – Залишив мене у гробі? – Ні, не залишив! – Сьогодні я на небесному троні по правиці Отця? Тож чому мені не віриш? Знаєш чому? Бо не маєш мого Духа, Духа Сина. А знаєш чому його не маєш? – Бо не приймаєш хрест. А знаєш чому не приймаєш хрест? – Бо в тобі знаходиться гріх. І коли в тобі є гріх, в тобі є страх перед смертю – А я ж не хочу вмирати!!! І тому обороняюсь.

Як відсторонити причину цього страху – гріх? Дорогою покори. Браття і сестри, хрест нас упокоряє, бо ми хочеме перемагати, тріумфовати. Ми хочеме бути першими, не другими. Першими!!! І тут прийде бідність, самотність, інші люди, які нам шкодять, розвал нашого подружжя, втече нам дитина з дому, хвороба, смерть… ситуації, які нам покажуть, що не можемо жити так, як би ми хотіли. Прийде хрест, який розіб’є нам наші плани. Браття і сестри, признаймо собі, скільки з нас тут знаходиться тільки тому, що їх в житті спіткало якесь горе, біль та страждання. А ті, що виголошуються за атеїстів, в лікарнях на постелях болісті чи в нещастях, волають: „Господи, Боже мій, Ісусе, Маріє,…” Людина вже не має, що охороняти. Вже не є молодий, є хворий, некрасивий, без маєтку, без слави і тоді взиває до Господа. Чи це не є доказом того, що хрест нищить нашу гордість?! Той первісний і основний наш гріх. Бо в гордості ми сказали: „Я є богом. Я буду вирішувати, що є добре і що є зле для мого життя! І ніхто мені в цьому не буде перешкоджати! Ніхто мені не буде розказувати!”

Чому то Бог все допустив? Аби нас наповнити своїм Духом, Святим Духом, духом любові, щоби нас спасти!!!

Хрест і Дух Святий. Страждання і любов. Ці дві дійсності ідуть разом? Можуть бути сумісними одна до другої? Бути, як ми на початку сказали, компактибільними? Так! – Жодних проблем! Всі, що трохи розуміється у техніці, тому панові із магнітофоном знали б порадити: „Купи собі трансформатор, і маєш вирішену проблему. До свого комп’ютера додай якісь запчастини, або програми, які би з’єднали ті два елементи”. Тобто тут потрібна якась з’єднуюча річ, щоб хрест і Святий Дух могли об’явитися світу як скарб. Знаєте що тим є??!! Тим з’єднуючим елементом є ти, є я!!! Хрест є дійсністю, Святий Дух є дійсність, але поки що є лише для нас словом. Але слово хоче статися тілом. Як? Як Діва Марія – ти мусиш сказати Богу: „Хай так буде, ти маєш правду”. Мусиш відкинути слово цього світу і прийняти слово Церкви – це моє слово, як слово Боже. То слово, яке я тепер почув, як слово життя для мене. І воно станеться тілом. Таке було слово прийняте Марією. Слово, яке прийняли апостоли, пророки і всі святі. То була і воля Отця, яку прийняв Христос. Християнин з’єднує Боже слово із своєю волею через віру. То виражає грецьке слово „симболон”. Слово „діабалон” навпаки означає відділення, з нього потім походить слово „диявол”. Розумієте, яким важливим є Символ віри?!! А ми ж багато разів думаємо, яка ж то довга молитва….

Християнин має прекрасне завдання – об’явити світу присутність Божу. Яким способом? Таким, що виконує його волю.

Живім у світі, але на за світом.

Ми є сіллю світа, яка пропадає, але дає смак світові.

Ми є світлом, яке служить для інших.

Коли сьогодні будемо цілувати хрест, не можемо цілувати лише той дерев’яний. Мусимо в духові цілувати той свій, конкретний. Чи є то особа, річ, ситуація повністю конкретна. Знаєш той хрест, знаєш назвати його своїм іменем. Коли хочемо його вознести, мусимо, подібно, як говорить святий Павло, хвалитися хрестом. Що то означає? З духом синівства, Духом Святим, Духом вдячності, духом любові сказати Отцеві: „Люблю тебе, дякую тобі, бо я пізнав твою любов”.

І де ж я її пізнав? На хресті і в хресті. В хресті твого Сина, який задля мене вмер і воскрес, але особливо в моєму хресті, який ти мені дав, який я дотепер не приймав, який я відкидав, перед яким я нарікав. Тепер я зрозумів, що то є вияв твоєї любови до мене і що з того хреста світить твоє любляче обличчя. І тому можу його пізнати і воздвигнути.

І Христос тобі на то скаже: „Блаженний ти Іване, Петро Анно… бо то вже не говориш ти. То говорить Святий Дух, якого тобі дав мій небесний Отець, бо ти мені повірив”.