2007-06-20

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Вступ

Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів є невід’ємною частиною процесу суспільного розвитку української держави, адже природні ресурси є основою життєдіяльності населення та економіки держави, тому забезпечення їх збереження, відтворення та невиснажливого використання є однією з основних передумов сталого соціально-економічного розвитку країни.

Сучасне екологічне становище України не може розглядатись без минулого нашої країни, без історії природокористування, без врахування важливої моделі: людина — виробництво — природа. Зміни, які відбуваються внаслідок людської діяльності, негативно впливають на довкілля, тому в сучасному світі надзвичайно важливого значення набула справа охорони навколишнього природного середовища.

Як свідчить досвід, проводити ефективну політику невиснажливого розвитку в державі досить важко, навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядає ця проблема в Україні — молодій державі, яка переживає успадковану кризу і змушена одночасно вирішувати безліч проблем: політичних, економічних, соціальних, екологічних.

Оцінка стану навколишнього середовища

В Україні щороку продовжує зростати антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє середовище.  Наша держава має найвищий в Європі рівень розораності сільськогосподарських угідь, споживання водних ресурсів, вирубки лісів. Близько 15% території України з населенням понад 10 млн. осіб знаходиться в критичному екологічному стані. В Україні близько 70% поверхневих вод і значна частка запасів підземних, втратили своє значення як джерела питної води. Занепокоєність викликає стан басейну р. Дніпро, який забезпечує питною водою понад 75% (35 млн.) населення країни. Якість води Дніпровського басейну поступово погіршується. Збільшуються середньорічні показники вмісту у воді амонійного азоту, нітратів, фосфатів та підвищення мінералізації води, забруднення водних об’єктів фенолами та нафтопродуктами. Погіршується і якість підземних вод внаслідок інтенсивної експлуатації продуктивних водоносних горизонтів. Виявлено понад 290 сформованих осередків забруднення підземних вод в основних водоносних горизонтах.

Витрати свіжої води на одиницю виробленої продукції в Україні перевищують аналогічні показники у Франції — у 2,5 рази, ФРН — у 4,3 рази, Великобританії і Швеції — у 4,2 рази. Обсяги викидів шкідливих речовин у атмосферу складають нині близько 10 т на 1 км2, або понад 130 кг у розрахунку на одну особу. Протягом минулого 2006 року шкідливі викиди у повітряний басейн країни здійснювали понад 10 тис. промислових підприємств. Від їх діяльності в атмосферу надійшло у минулому році більше 4,5 млн. т. забруднюючих речовин, проти 4,4 млн. т. у 2005 році (у 2000 р. — 3,96 млн. т). Дві третини сумарних забруднень повітря припадає на підприємства та одна третина — на автомобільний, залізничний, водний та авіаційний транспорт. На сьогоднішній день у державі накопичено понад 30 млрд. т. відходів. Площа земель, зайнята під ними, становить 130 тис. га. Особливістю структури утворення відходів в Україні у зв’язку із сировинною орієнтацією економіки залишається домінування у їх складі гірничопромислових відходів — 88%, тоді як частка відходів інших галузей промисловості становить 10%, а побутових — 2% . Як вторинна сировина у вітчизняній промисловості використовується лише 8% загального обсягу відходів.

Лісистість України нижча від науково-обґрунтованого рівня. Фактична — 15,7 %, оптимальна — 20 %. Сьогодні спостерігаються низькі темпи збільшення лісистості. Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється  як  рівнем  та інтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантаженням, що порушує природну стійкість і середовищно-формуючі функції лісових екосистем. На 17% території мають місце процеси підтоплення. Інтенсивною ерозією уражені 18% території України. Понад 54,6 тис. км2 території України, забруднено радіацією. Територія зони відчуження сьогодні становить понад 2546 км2.  Свого негативного впливу додають парникові гази, виснажений озоновий шар, кислотні дощі, наслідки Чорнобильської катастрофи, спустошені гори Карпат.

Охорона довкілля —  один з найважливіших пріоритетів країни

Політика України у сфері екології спрямована на забезпечення охорони навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, розвиток заповідної справи, поводження з відходами, геологічне вивчення надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності. Основною метою екологічної політики є забезпечення конституційного права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Тому інтеграція екологічної політики в усі напрями діяльності є обов'язковою умовою переходу до екологічно збалансованого розвитку держави. Розвиток країни та регіонів, структура економічного зростання, матеріального виробництва та споживання, а також інших видів діяльності суспільства функціонує в межах здатності природних екосистем відновлюватися, поглинати забруднення та підтримувати життєдіяльність теперішнього і майбутніх поколінь.

З метою реалізації курсу Президента та Кабінету Міністрів України на досягнення європейських стандартів вживаються заходи щодо приведення законодавства України у відповідність з європейським, що пов’язано з реформуванням правової системи у сфері охорони довкілля. Удосконалення екологічного законодавства, прискорення процесу його гармонізації щодо законодавства ЄС дозволять збалансувати правову систему нашої держави з точки зору екологізації всіх галузей економіки держави і забезпечення її сталого розвитку. Нині актуальним залишається  питання розроблення Екологічного кодексу України, яке передбачено основними напрямами державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, та посилення державного екологічного контролю.

Саме з метою удосконалення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, створення системи контролюючих органів здійснено реорганізацію Державних управлінь охорони навколишнього природного середовища шляхом виділення із їх складу екологічних інспекцій та утворення державних екологічних інспекцій в регіонах України. Сьогодні значно розширені повноваження державної екологічної інспекції, основними завданнями якої є реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), хімічними небезпечними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи. Одним з пріоритетних напрямків державної політики України в сфері охорони природного середовища визначено формування інформаційного простору щодо питань збереження довкілля, екополітики та сталого розвитку, сприяння впровадженню системи безперервної екологічної освіти, активне залучення громадськості до розв’язання екологічних проблем.

Наразі для громадського обговорення на офіційному веб-сайті Міністерства розміщено проект Концепції національної екологічної стратегії України на період до 2020 року. Нині при Міністерстві природи діє Орхуський інформаційно-тренінговий центр, завдяки якому є можливість більш дієво інформувати громадськість з основних питань охорони навколишнього природного середовища і міжнародного екологічного законодавства, залучати висококваліфікованих фахівців до процесу навчання, просвіти та  підвищення кваліфікації.

Створення державної системи екологічного інформування населення, започаткування на національних каналах радіо і телебачення та в інших ЗМІ  регулярних програм, рубрик з питань збереження довкілля, збалансованого розвитку, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та радіаційної безпеки є вимогою часу. Протягом останніх років традиційно проводяться всеукраїнські природоохоронні акції та операції: „Первоцвіт”, „Зелений паросток майбутнього”, „День довкілля”, “Чисте повітря” та „Новорічна ялинка”, в основу яких закладена ідея виконання практичних заходів з благоустрою населених пунктів, збереження, впорядкування різних природоохоронних територій та об’єктів з одночасним формуванням принципово нових партнерських стосунків між владою і громадянами у реалізації цих заходів.

Оточуюча нас природа практично повністю втягнута в забезпечення життєдіяльності людини, яка вже не задовольняється різноманіттям її дарів, а невпинно експлуатує цілі екосистеми. Екологічна рівновага порушена, людина поставлена перед фактом виникнення незворотних згубних процесів в природі, включаючи підрив природних відновлювальних сил. Уся планета опинилася в тенетах суцільної механічної цивілізації. Настав час схаменутись, задуматись над тим, а що далі, що ми залишимо наступним поколінням? Тому вкрай необхідно на всіх рівнях — від планетарного, національного  до місцевого — підносити загальну культуру населення й екологічну в тому числі.

Потрібна екологізація свідомості кожної окремої людини і суспільства в цілому, гармонізація їх стосунків з природою в плані забезпечення матеріальних, соціальних і духовних потреб суспільства з урахуванням природних можливостей. Важливим є усвідомлення особистістю власної причетності до екологічних проблем. Людина мусить підпорядковувати свою діяльність природним законам, відновлювати та примножувати природні ресурси, віддавати перевагу екологічним пріоритетам, а не економічній доцільності.

Сьогодні чимало як вітчизняних, так і закордонних дослідників поєднують питання збереження довкілля та релігійні цінності, бо ж майбутнє природи залежить не тільки від технічних, наукових та економічних впроваджень, але й від поваги людей до Землі. Як свідчать дослідження сучасних соціологів і психологів, однією з причин глобальної екологічної кризи є зростання в другій половині ХХ століття кризи людської духовності. Це, насамперед, сплеск суспільного егоїзму, нігілізму, локальних і регіональних збурень у суспільствах. Нині природа ніби задихається від черствості та егоїзму сучасної системи відносин у суспільстві, вона гине від байдужості людей до краси і гармонії. Уся планета затиснута в тенетах механічної цивілізації та обплутана фальшивими цінностями. А, можливо, уся біда у відсутності любові, а усе інше виходить із цього...  Вже традиційно Церква посідає перші місця в рейтингах довіри суспільства до різних інституцій. Звичайно, захист природи не є першочерговим завданням Церкви, але її підтримка екологічної діяльності є надзвичайно авторитетною. Поширюючи радісну звістку про Христа, що примирив світ, Церква може і повинна виховувати у віруючих повагу до прав інших творінь. У серцях людей нашого суспільства необхідно відновлювати почуття святості життя, яке так було властиво нашим предкам.

На сучасному етапі дедалі помітним стає тяжіння багатьох релігій до пошуку контактів з суспільством з метою подолання негативних наслідків екологічної кризи. Впливовішими стають об'єднувальні тенденції представників різних конфесій, спрямованих на інтеграцію зусиль у розв'язанні проблем миру, збереженні довкілля, усталенні здорового способу життя тощо. Тобто, сьогодні є реальний шанс об’єднати всі верстви українського суспільства: вірників Церкви, представників влади, науковців, членів НГО і просто людей доброї волі під спільною ідеєю — збереження навколишнього природного середовища.

Садоха М.