2007-06-20

ВНЕСОК ЦЕРКВИ В ДОВГОСТРОКОВИЙ РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Вступ

Людина, якій довірено землю, щоб “порала й доглядала” її (Гл. 2,15), перебуває у глибокому взаємозв’язку з природою: з сонцем, землею, водами і повітрям, тваринами та рослинами як творіннями Бога. Тільки тоді, якщо сільське господарство цілком і повністю вбачатиме себе репрезентантом таких взаємозв’язків й відповідно поважатиметься — ніколи не припиняться сівба та жнива. Ця обіцянка запозичена із історії про Ноя. Коли, після закінчення великого потопу, він приносить жертву, Бог обіцяє йому: “Я вже більше не буду землі проклинати за людину; .... Надалі, на всі дні Землі, нехай сівба та жнива, холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!”.

Сільське господарство — це та галузь господарства, що якнайтісніше пов’язана з природою і від неї залежить. Воно у повному розумінні презентує найважливішу господарську активність людини, оскільки забезпечує харчування людства. Внаслідок високого рівня забезпеченості продуктами харчування, сьогодні цей екзистенціальний досвід відсутній у житті багатьох людей в західноєвропейських суспільствах. У розвинутих країнах сільське господарство становить вже тільки частину створюваних економічних благ. Тим не менше, від того, щоб “сівба та жнива — не припинялись” залежать харчування всіх людей, формування нашого культурного ландшафту, а також розвиток сільських територій, яке у кінцевому результаті стосується усього суспільства.

Якщо сьогодні сільське господарство Німеччини, Європи, та й усієї землі загалом знаходиться у глибокій кризі, то це стосується усіх нас. Як той, хто, власне, купує продукти харчування по дешевій знижці, так і той, хто вже не розуміє усіх складнощів харчового ланцюга при переході продуктів харчування від первинного виробника до швидких обідів, становить небезпеку, оскільки своєю “політикою споживчого кошика” негативно впливає на розвиток сільського господарства. Тому передумовою того, щоб у сільському господарстві змогли розвинутися нові структурні зміни, які забезпечать майбутнє сільського господарства, потрібні значні релевантні зміни у поведінці й свідомості усіх споживачів – жінок та чоловіків.

Криза сільського господарства

У теперішній ситуації соціальне та економічне положення сімей, які займаються сільським та народним господарством зокрема, пов’язане із значним навантаженням. Велика кількість виробничих завдань є свідченням екзистенціальної нужди. Значним успіхам у зростанні продуктивності з одного боку протистоять нерівномірний розподіл, демпінг цін, численні виробничі завдання, а також екологічні проблеми.

Криза сільського господарства є також виразом глибокої кризи нашого розуміння роботи, нашого ставлення до природи та формування процесів глобалізації. Криза є загальносуспільним викликом. Поки на світових ринках панує надлишок продуктів харчування, а ціни постійно далі піднімаються й субсидовані продукти перевиробництва з США та ЄС витісняють власне виробництво продуктів харчування у країнах, що розвиваються — не можливо вирішити проблему світового харчування. Різка втрата поживних ґрунтів та небезпечне зменшення запасів води виступають, передусім у країнах, що розвиваються — первинними причинами бідності. Нові перспективи відкриються для сільського господарства тільки тоді, коли буде усвідомлено основоположну взаємозалежність соціальних, економічних та екологічних факторів і в організаційному плані вони розглядатимуться як першочергові завдання. Це якраз і є центральним посланням як приклад сталого розвитку.

Церковна точка зору

Християнські церкви завжди й постійно вносили свій вклад у стабільність та соціальну справедливість порядку в сільському господарстві. Мета цього вкладу завжди полягала у сприянні формуванню широкого волевиявлення в межах церков та громадськості. Вихідним пунктом церковної точки зору був зокрема досвід, що стосувався конкретних потреб селян, адже ці потреби вимагають політичної відповіді, яка виходить за межі душпастирської діяльності. Нерідко додаткову напругу в цій ситуації вносять екологічні вимоги: внаслідок своєї безпосередньої близькості до природи сільське господарство особливим чином є відповідальним за Творіння. Тому, головне базове завдання Церков, які провадять свою діяльність у сільському господарстві в переломні часи пошуку нових шляхів полягає в супроводі до майбутнього. У травні 2003 року за завданням Конференції Римсько-Католицьких Єпископів Німеччини та Ради євангельських церков Німеччини міжконфесійна робоча спілка опублікувала спільну точку зору щодо Переорієнтації для досягнення довгострокового розвитку сільського господарства (EKD/DBK, збірник текстів 18).

“Аграрна політика знову повинна стати частиною суспільної політики” — під таким гаслом виступило найбільше самодіяльне об’єднання католиків Німеччини (центральний комітет католиків) у своїй офіційній заяві від 22.11.2003 року. “Промова на захист сталого розвитку сільського господарства” — такий підтекст у офіційній позиції цієї шанованої організації характеризується поєднанням практичної орієнтації, політичної активності та значної кількості етнічно-духовних імпульсів на адресу споживачів, без співвідповідальності яких жодна переорієнтація не буде можливою. Дані заклики покликані розпочати відкритий діалог про необхідні реформи, провідні цінності та майбутні шанси сільського господарства; сприяти порозумінню між різноманітними перспективами та інтересами і розчулити громадськість та активувати більш глибоке порозуміння потреб сільського господарства.

Відштовхуючись від згаданої вище точки зору, ми Німецький інформаційний центр “Церква і навколишнє середовище” при підтримці DBU (німецький федеральний фонд по навколишньому середовищу) та в тісній співпраці з церковними громадами та організаціями, які діють в сільських регіонах реалізували проект “Внесок Церков у сталий розвиток сільського господарства”. У міжконфесійній та всенімецькій кооперації виникла робоча допомога під назвою: “... хай сівба та жнива — не припиниться” (Гл.8,22). Партнери в кооперації: Рух католиків-селян Німеччини, Рух католицької молоді Німеччини, Комітет послуг на селі в EKD, Об’єднання селян-євангелістів у В’юрттемберзі, Робоча спілка уповноважених з навколишнього середовища Євангелійської церкви Німеччини, Робоча спілка уповноважених з навколишнього середовища німецьких діоцезій, Союз сільських вищих народних шкіл, Католицький рух селянських жінок в єпископстві Мюнстер.

Однією з цілей проекту було видання практичного посібника щодо питання про додаткову вартість довгострокового розвитку сільського господарства. Адже переорієнтація не виникає тільки внаслідок етнічних чи політичних звернень, а передусім вона формується за прикладами, які повчають, та завдяки людям, які своїм конкретним переконанням передають мужність та нові ідеї. На шляху до живої віри в Творіння саме такі конкретні приклади можуть призвести до змін свідомості в поводженні з тваринами та продуктами харчування.

Суспільство в діалозі з сільським господарством

Ініціювання відкритого діалогу про майбутнє сільського господарства та участь у ньому стало для Церкви шансом, щоб заново завести мову про свою віру й поєднані з нею цінності та потенційні можливості дій. Щоб в рамках загального процесу навчання віра дійсно включилась у процес допоміжного та “політичного” формування суспільства, слухання стало суттєвою частиною цього діалогу. Такий діалог можна втілити в різноманітних пропозиціях з боку сільських народних шкіл, громадських рухів селянства та сільської молоді, а також у партнерстві міста і села. Церква вимагає наявності обов’язкових та узгоджених рамкових умов для регулювання технології вирощування, форм господарювання та утримання тварин, оскільки для зайнятих у сільському господарстві це виступає важливою передумовою та базою для планування.

Соціальні питання. На базі багаторічного досвіду церковні об’єднання та організації пропонують для конкретних соціальних ситуацій рішення і можливості дій. Опис живої солідарності в душпастирській діяльності та практична допомога людям, зайнятим в сільському господарстві в формі консультацій, наданих сільським сім’ям та послуги на селі дають уявлення про соціальні питання, вирішення яких, зокрема й в сільському господарстві, повинне здійснюватись на базі стратегії сталого розвитку.

Регіональний збут та відповідальність споживача. Шляхи регіонального збуту вказуються як важливий складовий елемент збереження та підтримки самостійних і по можливості конкурентоспроможних підприємств сільського господарства. Надзвичайно успішною виявилась церковна підтримка таких регіональних ініціатив як “Наша земля”, “Залиште кухню на селі” та акція “7 регіональних тижнів”. Оскільки в християнських святах, зокрема у святі врожаю, повага та подяка знаходять своє вираження через поводження з дарами Творця, тому прививання такої свідомої поведінки ставиться у зв’язок із формуванням відповідальності споживачів.

Багатофункціональне сільське господарство. Щоб протистояти переходу до (використання) невеликої кількість особливо врожайних посівних площ, у майбутньому нові перспективи сільське господарство Німеччини зможе завоювати тільки у вигляді багатофункціонального сільського господарства. Церква хотіла б спонукати до збереження на сільських просторах відповідних структур поселення, а також створення і утримання картини різнорідного поділу ландшафтів. В основі довгострокового розвитку лежить бережливе використання ґрунтів та води для довготривалого збереження їх життєво важливих функцій у поєднанні з специфічними для даної місцевості комбінаціями різноманітних елементів отримання прибутку, як наприклад пропозиції щодо проведення відпустки на сільському подвір’ї. Вдалі проекти отримання енергії з біомаси й зразковий догляд за ландшафтами спонукають до їх наслідування. Подальші можливості Церкви як господаря-власника землі презентує, в якості прикладу, досвід енергетичного господарювання монастирів Бенедіктбойєрн та Маріенталь, а також абатства Мюнстершварцах.

Висновки

Для конструктивного внеску до питання сталого розвитку сільського господарства Церкви мають надзвичайно багатий спектр із специфічних компонентів, досвіду та інституційних передумов. Характерним при цьому є продуктивна напруга, яка існує між соціальним підходом із сфери церковної душпастирської діяльності та експертної підтримки країн, що розвиваються; економічним підходом, який перед усім вноситься з колективного боку та екологічним підходом із сфери діяльності екологічних груп. Боротьба за сталий розвиток сільського господарства має прикладне значення для прищеплення відповідальності за Творіння і знаходження рівноваги між захистом та використанням.

Сутність церковного внеску лежить у сфері етичних рефлексій щодо провідних цінностей та цільових конфліктів сталого розвитку сільського господарства, беручи при цьому до уваги довгострокові та глобальні перспективи, а також мотивацію індивідуальної колективної та політичної відповідальності. Однак, етичні рефлексії будуть дієвими і викликатимуть довіру тільки тоді, якщо вони й у сфері власної діяльності поєднуватимуться з практикою (напр. на великих площах церковних земель).

Беатріс ван Сан-Клайн