2007-06-20

ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА — НАСЛІДОК ЗАНЕПАДУ ДУХОВНОСТІ І КУЛЬТУРИ


“Всім нам хотілося б стерти з пам’яті слово Чорнобиль, але більше 7 мільйонів осіб не можуть дозволити собі таку розкіш. Кожного дня вони відчувають на собі наслідки трагедії, що сталася”
                            Кофі Анан, Генеральний секретар ООН


У 2007 році виповнилося 111 років з часу відкриття французьким вченим Беккерелем явища радіоактивності та 21 рік від дня найбільшої техногенної катастрофи — аварії на Чорнобильській атомній станції. Аналізуючи наслідки останньої глобальної події як у просторі, так і в часі, необхідно зазначити, що Людство пройшло складний шлях від винайдення могутнього засобу задоволення власних потреб, який за значимістю можна зрівняти з добуванням вогню, але, на відміну від древніх, не змогло вберегти свій дім від нечуваної пожежі, що принесла великі біди українському, білоруському, російському народам, постраждали також країни Центральної і Західної Європи. Чорнобильські радіонукліди потрапили у Китай, Японію, США і досягли навіть Антарктиди. Що не врахували вчені? Якої стратегічної помилки припустилися і як треба унеможливити в майбутньому подібні чи ще більші трагедії?

Чорнобильська аварія змусила уряди багатьох держав світу зайнятися переоцінкою технічних можливостей виробництв, їх перспектив, безпеки розвитку атомної енергетики, економіки, політики, науки. По іншому почали розглядати етико-моральні аспекти темпів соціально-економічного розвитку, звернули увагу на екологічну освіту, становлення екокультури, духовності, формування світогляду гармонійного співіснування з Природою.

Чорнобильська катастрофа навпіл розділила наш історичний час на період до і після трагедії. Раніше війни відзначалися великою кількістю загиблих. Сьогодні потужні техніко-технологічні монстри здатні завдати шкоди півсвітові, або навіть призвести до його загибелі. Число постраждалих від цієї катастрофи становить близько 9 мільйонів осіб, серед яких 3 млн. — діти. Україна втратила 12 % орних земель, велику територію забруднено радіонуклідами в Білорусії, Росії. Київське водосховище накопичило нині більше 60 млн. т глинистих радіоактивних відкладів, які щовесни з повінню забруднюють увесь Дніпровський каскад, з якого отримує воду 80 % населення нашої держави.

Значну небезпеку становлять місця захоронення радіоактивних відходів, так звані «могильники», де накопичено близько 40 млн. м3 бруду, техніки, різних матеріалів загальною активністю 200 000 Кі.
Велику проблему становить укриття четвертого блоку — «саркофаг», збудований в екстремальних умовах високої радіації і в рекордно стислий термін. Строк його дії було визначено періодом у 30 років, але вже зараз він має велику кількість тріщин, що прискорюють руйнацію багатотонної конструкції, яка, до того ж, виявилася занадто важкою для створеного під неї фундаменту. Процеси, що відбуваються у колишньому енергоблоці, детально ніхто не досліджує, але, без сумніву, вони теж активно впливають на стан укриття, що може вийти з ладу до закінчення гарантійного терміну.

Наслідки руйнації можуть бути не менш трагічними, ніж сама катастрофа, і це треба обов’язково враховувати  при сьогоднішніх діагностичних обстеженнях та профілактичних заходах. Жертвами Чорнобиля стали не тільки 238 ліквідаторів, що отримали діагноз гострої променевої хвороби, але й 116 тисяч чоловік, які були евакуйовані із Прип’яті, Чорнобиля і більш ніж 70 населених пунктів 30-кілометрової зони. Усього за минулі роки було виселено близько 130 тисяч осіб, але на радіаційно забруднених територіях, не вважаючи Києва (хоча і він відноситься до зони забруднення) проживає близько 2 млн. чоловік. Питома вага здорових людей у цих районах зменшилася за ці роки з 50 до 20%. Близько 900 тисяч осіб брали участь у відновлювально-профілактичних роботах у районі четвертого блоку. Це військові, медики, теле-, радіо- і просто журналісти, обслуговуючий персонал станції, а також місцеві жителі, яких вчасно не евакуювали через злочинне невігластво територіального та експлуатаційного керівництва ЧАЕС. В результаті населення Київської, Житомирської і Чернігівської областей постійно зменшується. Смертність зросла від 15 до 20 осіб на 1000 чоловік, діагноз практично однаковий – захворювання системи кровообігу, що має безпосереднє відношення до дії різних доз радіації на організм людини.

Захворюваність серед дітей за останні десять років збільшилася втричі, а кількість дітей з вродженими вадами збільшилася у 7,7 разів. ЗМІ зловмисне приховують справжній стан наслідків аварії, а більшість ліквідаторів взагалі забуто державою. Нині існує більше 110 версій причин катастрофи, не враховано лише одну — це Божа кара за зухвалість і агресивність людей, за їх надмірну самовпевненість, жадобу, нестримність у відношенні до всього живого і неживого.

Величезна кількість постраждалих людей, які отримали не тільки певні дози радіоактивного опромінення, але й значні психологічні травми через втрату роботи, майна, домівок, рідної землі, хворобу чи загибель близьких, родичів, друзів. Колосальні матеріальні збитки понесла держава за час ліквідації аварії, а скільки невирішених та нових проблем, що збільшуються і вимагають оперативного втручання та розв’язання! Така ціна злочинної недбалості, безвідповідальності посадових осіб, проектувальників, керівників усіх рангів, обслуговуючого персоналу, всіх причетних до атомної енергетики.

Чи можна оцінити збитки, нанесені аварією нашій планеті, державі, сусідам, екосистемі Полісся ? Ліси, води, землі стали на довгі роки непридатними для нормальної життєдіяльності, почастішали випадки мутацій деяких видів тварин, рослин. Проведені опитування 765 чорнобильських дітей дозволили з’ясувати, що вони пов’язують зі словом «Чорнобиль».  Майже всі відповіли: це слово асоціюється у них з тяжкими спогадами, переживаннями, картинами жахів. Один з хлопчиків сказав: «Почувши це слово я мимоволі думаю про те, скільки років мені залишилося жити». Деякі з дітей були у розпачі і відповідали, що від самої    згадки про Чорнобиль їм не хочеться жити.

В. Бебешко, професор Українського центру радіаційної медицини, виказав занепокоєння з приводу збільшення кількості захворювань не тільки раком щитовидної залози, але й раком молочної залози серед дружин ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Спостерігається також зростання випадків лейкемії та інших патологій  крові.

Всі ці факти вказують на те, що розвиток техносфери, нестримне нарощування потенціалу техніки і технологій без відповідного супроводу духовної культури просто небезпечно. Яскравим свідченням цьому є Чорнобильська трагедія, яка  кривавим полум’ям освітила всі приховані, таємні, непрозорі дії з порушенням людської моралі, етики, культури.

Значення ж духовного потенціалу нації дуже велике, це запорука любого зросту, успіху, прогресу в будь-якій галузі матеріальної діяльності. Якщо по рівняти дві економічно високорозвинені країни — США і Японію, то успіхи останньої у темпах розвитку науки, економіки, освіти вражають і це, в першу чергу, пов’язують з тим, що Японія є однією з високодуховних країн світу; тоді як США — одна із найбідніших у духовному відношенні.

Сьогодні успіху досягнуть ті країни, де відбудеться справжній симбіоз науки і релігії. Завдання науки — якомога більше невідомого робити відомим, а мета релігії — більш висока і комплексна — вказувати на наявність у світі чудесного, таємничого і далекого за межами дослідження. Об’єднання цих двох великих сфер людської діяльності створить умови для найвагоміших здобутків суспільства, що постійно трансформується на базі віри, релігійності, сучасного екологічного життя, заснованого на розумінні і відчутті вищих сил Всесвіту, безмежних можливостей Людини та необхідності їх гармонійного, творчого співіснування. Зусилля усіх держав та конфесій, людей доброї волі повинні бути направлені на збереження Божественного Творіння, часткою якого ми всі себе з вдячністю і гордістю відчуваємо.

Таким чином, найбільша технологічна катастрофа світу, її невтішні наслідки на сьогодні і в майбутньому свідчать  про те, що потужний потяг раціоналізму, технократизму загальмував. Суспільство потребує рішучого переосмислення своїх дій, оскільки нестримна матеріалізація являє величезну небезпеку для України і всього світу. Щоб мати перспективу треба унеможливити свавільне поводження з ресурсами , землею, людьми , звести нанівець технофундаменталізм і технофашизм; маємо розбудовувати  сферу розуму, духовності, культури, якій органічно властиві висока екологічна свідомість, світогляд, відповідальність за Божественне Творіння, його збереження і вдосконалення.

Білявський Г., Саєнко Т., Ісаєнко В.