2008-01-10СВЯТА ЗЕМЛЯ

Господніми містами або Щоденник прочанина

На свято святого Миколая група прочан із Закарпаття вирушила у паломництво до Святої землі разом зі своїм пастирем – Преосвященним владикою Міланом. Отримавши архієрейське благословення, сповнені бажання пізнання Найвищого, – попрямували вони прожити євангеліє на реальному місці описаних подій! Впродовж восьми днів подорожували територією сучасного Ізраїлю, відвідуючи святині, зведені на місцях воплочення, народження, діяльності, смерті і воскресіння Господа Ісуса.

Назарет. Божественна Літургія на Святій землі


Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія… Ангел їй сказав: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні, й вродиш сина, й даси йому ім’я Ісус…» (Лк 1,26-31)
Базиліка Благовіщення – головна святиня Назарету, побудована на місці, де архангел Гавриїл з’явився Діві Марії і звістив про народження Ісуса. Зведення сучасної церкви завершено 1969 року, разом з церквою святого Йосипа (святиня побудована над помешканням святої родини) сьогодні вона створює чудовий архітектурний ансамбль і є місцем паломництва для християн з усього світу.
Для закарпатських прочан саме тут, на території комплексу – у церкві святого Йосипа, відбулася перша Божественна Літургія на Святій землі… Наступного дня в базиліці Благовіщення під час Служби Божої, владика Мілан у своїй проповіді дав батьківську настанову: «Відкрийте двері власних сердець, тоді ви пізнаєте дію Бога у вас і через вас, тоді ваші серця не залишаться холодними. Будьте покірними, не бійтесь пониження, так як Ісус, Божий Син, упокорився і став людиною, не побоявся бути слугою. Тут, на цьому місці, Творець побажав стати Творінням, втілившись у лоно Діви…»
В очікуванні народження Спасителя світу, невдовзі наші паломники прибудуть до Віфлеєму, а поки-що…

Йордан. Відновлення хресних обітниць


Коли весь народ христився, коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: «Ти – Мій Син любий, тебе я вподобав!» (Лк 3,21-22)
Мало хто пам’ятає власне хрещення, адже звичайно батьки приводять нас до хрещення ще немовлятами, та саме це Таїнство змінює життя кожного, бо з моменту охрещення ми стаємо дітьми Божими.
Обряд відновлення хресних обітниць, яке здійснили наші паломники на Йордані, дав змогу свідомо засвідчити свій вибір: зректися служіння дияволу, що породжує зло, пристрасть, залежність від «принад» цього світу, а відтак забезпечує духовну смерть людини, та виголосити обіцянку служити Христу-Спасителю, Який сказав: «кожен, хто живе і мене вірує, – не вмре повіки …» (Ів 11,26).

Кана. Відновлення подружніх обітниць


Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів… (Ів 2,1-2)
Про чудесне перетворення води на вино, яке вчинив Ісус на прохання Своєї Матері на весіллі у Кані, знає кожне християнське подружжя: євангеліє, що описує цю подію, читається під час обряду вінчання. Вважаючи Кану запорукою міцного подружнього життя, численні молодята бажають узяти шлюб на місці першого Христового чуда. Насправді ж, «запорукою стійкого подружжя є сам Христос, Який єдиний спроможен постійно перетворювати воду – символ смерті, на вино – символ любові, а відтак – відроджувати стосунки між чоловіком та жінкою і підтримувати постійно палаючим полум’я подружньої любові», – зауважив о. Петро Береш під час обряду відновлення подружніх обітниць. Ще одним емоційно вражаючим і урочисто піднесеним був обряд заручин у Кані двох наших прочан…
На згадку про солодкі події, пережиті в Кані, паломники придбали у місцевих жителів «чудодійне» вино, аби повсякчас пам’ятати про смак Божої любові до подружжя.

Капернаум. Улюблене місто Ісуса Христа


Та й ти Капернауме, чи піднесешся по під небеса? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі… (Мт 11,23)
Капернаум – місто, яке Ісус назвав Своїм містом. Тут він навчав у синагозі, тут він оздоровлював, «і коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті…» (Мт 14,23). Це є місто, де Ісус показав приклад звичайного людського життя: як служити Богу, перебуваючи у храмі, при праці, на молитві.

Тавор. Преображення Господнє


По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору, і переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло… (Мт 17,1-2)
Гора Тавор, висота якої сягає 600 м над р.м., ніби презентує принади довколишньої місцевості: на заході – Ізреельської низовини, на півдні – Самарії, на півночі – Галилеї. На самій же вершині сьогодні споруджена базиліка Преображення, спроектована Антоніо Барлуцці у візантійському стилі. У храмі є три каплиці, які нагадують про пропозицію Петра побудувати три намети – для Ісуса, Мойсея та Іллі.
Наші паломники відзначили у храмі Преображення Господнього свято Непорочного зачаття Діви Марії: на місці, де Господь показав Своє Божество, тішилися у пізнанні найдосконалішого створіння рук Творця, зачатого без первородного гріха – Марії, яка стала Матір’ю Христа і нашою Матір’ю.
А відтак, як і Марія понад дві тисячі років назад, помандрували «…в Юдею, в місто Давида, що зветься Віфлеєм…» (Лк 2,4).

Віфлеєм. Різдво Христове


І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла…(Лк 2,6-7)

Сьогодні тут, над цим місцем, де Марія народила Ісуса, яке ще з часів перших християн вважається святим, знаходиться базиліка Різдва Христового. Перша велика церква тут була побудована у період правління імператора Константина у 4 столітті, тоді ж був створений отвір у печері для вільного відвідування християнами місця народження Ісуса. Згодом імператор Юстиніан перебудував базиліку, додавши мозаїчний фронтон із зображенням трьох волхвів у перському одязі. Ймовірно, саме через це храм не був зруйнований персами і практично залишається незмінним з 6 століття. Кам’яні сходи з правого боку від престолу ведуть до печери, де срібна зірка з написом на латині «Тут Діва Марія породила Ісуса Христа» вказує на місце появи Воплоченого Слова.
Словами важко передати, що відчуває людина, яка знаходиться на місці народження Сина Божого власне у ніч народження... Це – велика благодать Божа! Адже реальні події, які відбуваються у політично неспокійній країні, численна кількарівнева охорона святині у Різдвяну ніч, викликана приїздом Президента Палестини на Богослужіння, загальний хаос, що панував на площі перед базилікою, – залишали надію лише на стороннє споглядання і усвідомлення того, що ти не далеко, але десь поряд. Проте Божа ласка запровадила наших прочан, як тих пастушків, до Ісусових ясел… Це – чудо Боже, яке засвідчили паломники!

Сіон. Останні дні Ісуса і Марії


А першого дня Опрісноків, коли жертвували пасху… і послав двох із своїх учнів і сказав їм: «Ідіть у місто; і стріне вас чоловік,… – йдіть лишень за ним, і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми пасху? І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам…» (Мр 14,12-15)
Сьогодні місце Останньої вечері Ісуса з учнями, де було установлене Таїнство Пресвятої Євхаристії – Ченакулум – архітектурно примикає до церкви Агія Марія Сіон або Дорміціон (Успення), зведеної на місці, де Марія, Мати Ісуса, заснула. Таку назву храм Успення Богородиці отримав за часів хрестоносців, які вкотре відбудували святиню, архітектурно поєднавши її з місцем Таємної вечері. Згодом храм знову був зруйнований, а в 1517 році турки влаштували тут мечеть. На початку ж 20 століття орденом німецьких бенедиктинців був споруджений нинішній храм, нижній ярус якого – крипта – вважається помешканням Марії після розп’яття Ісуса Христа та місцем Її смерті. У центрі крипти знаходиться статуя спочиваючої Марії, виготовлена з червоного дерева та слонової кості у повний зріст Богоматері.

Єрусалим. Смерть і Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа


Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось… Вони поляжуть від леза меча, і підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган… (Лк 21,20-24)
Не зважаючи на те, що у перекладі «Єрусалим» – місто спокою, місто миру, насправді ж, як доказ правдивості слів Христа, у світі не має міста, яке було б причиною такої кількості конфліктів та воєн. Проте, для християн Єрусалим залишається Святим містом, містом страждань Христа і Його Воскресіння.
Найбільш очевидні страждання Христа розпочалися напередодні Його засудження в Гетсиманськім саду, на місці, де сьогодні – базиліка Агонії або Мук Христових, відома також під назвою Храму усіх народів. Вона збудована Антоніо Барлуцці 1924 року на руїнах двох попередніх церков візантійського періоду та періоду хрестоносців. Посеред церкви перед головним престолом розміщена кам’яна плита, на якій Ісус молився у ніч перед арештом, обливаючись кровавим потом. Тут Він «і ставши на коліна почав молитися: «Отче, коли ти хочеш віддали від мене цю чашу, тільки хай не Моя, а Твоя буде воля!» (Лк. 22,41-42). Терновий вінок з кованого заліза обвиває камінь, а над престолом розміщена ікона, що зображає ангела, який підтримував Ісуса під час агонії.
У кількох кроках від місця агонії – печера зради, куди Юда привів солдат, і поцілунком вказав на Ісуса, – «а вони наклали на нього руки й схопили його...» (Мр. 14,46).
Події засудження, бичування, глузування, хресна дорога, а відтак – розп’яття і смерть Христа відбувалися у межах сучасного Старого Єрусалиму. Францисканські каплиці Осудження та Бичування увіковічнили місця, де Ісус був переданий катам і де Він прийняв Свій хрест. «І, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, по-єврейськи Голгота, де його розіп’яли…Пилат ж звелів написати напис і на хресті примістити. Написано Було: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський...» (Ів. 19,17). Сьогодні на цьому місці найбільша святиня християн – храм Гробу Господнього. Вперше він був побудований 335 року святою Єленою, матір’ю імператора Константина. Згодом, як і більшість християнських споруд, кілька разів підпадав руйнації і відбудові. Нинішнього вигляду храм набув 1149 року після приходу до Єрусалиму хрестоносців. П’ять останніх зупинок Хресної дороги знаходяться безпосередньо у храмі: 10 стація «З Ісуса знімають одежу», 11 стація «Ісуса прибивають до хреста», 12 стація «Ісус умирає на хресті» – власне Голгота; посеред храму – 13 стація «Ісуса знімають з хреста» – плита Миропомазання, на яку поклали, знявши з Хреста, мертве тіло Ісуса та 14 стація «Ісуса кладуть до гробу» – каплиця гробу Ісуса – найсвятіше місце для християн, яка знаходиться зліва від центрального входу під головною ротондою храму. Каплиці гробу Господнього передує каплиця Ангела: тут Марія Магдалина, що прийшла до гробу у першу неділю після розп’яття, побачила… лише ангела.
Як Марія Магдалина, так вже майже 2000 років християни з усього світу, які прибувають на Святу землю, бачать лише порожній гріб. Це засвідчили і наші прочани, адже «Він воскрес, його нема тут…» (Мр. 16,6).

Отак, відсвяткувавши Пасху під час своєї останнього Божественної Літургії на Святій землі в Храмі Греко-католицького патріархату, повернулися закарпатські паломники додому святкувати Різдво Христове. Бо Ісус прагне щодня народжуватися у наших серцях і воскрешати наші душі.

P.S. Багато святинь залишилось лише в серцях та особистих щоденниках паломників і не були представлені вашій увазі, бо «та якби оте все поодиниці записати, то, гадаю, і сам світ не змістив би написаних книг…» (Ів. 21,25)

Ольга Сівак