2015-06-18ДОКУМЕНТ

"Заохочуємо сім’ї молитися регулярно разом, бо це є серцем життя, любові та віри, до якої всі члени сім’ї є покликані"

Повний текст заключного документу робочої зустрічі Ради Єпископських Конференцій Європи  та Симпозіуму Єпископських Конференцій Африки й Мадагаскару, у якій взяв участь Преосвященний владика Мілан у травні 2015 року


1. Впровадження. Ми, єпископи з Європи та Америки, делегати Ради Єпископських Конференцій Європи (ЦЦЕЕ) та Симпозіуму Єпископських Конференцій Африки й Мадагаскару (СЕЦАМ), зустрілися тут, у Мумемо, в Мозамбіку, разом з однією подружньою парою, декількома монахами, вірниками й декількома невіруючими. Наша зустріч тривала від 29 до 31 травня 2015 (четверта зустріч нашої подорожі єдності, солідарності та співпраці, яку розпочато у Римі в 2004 році). Темою зустрічі була «Радість родини».
Ми присвятили свій час, щоб слухати радості й виклики для сімей, свідчення делегатів та інших учасників. Ми розважали, молячись та шукаючи розпізнати те, що Дух Святий каже сьогодні до нас, як до Пастирів Церкви в Африці та Європі, у час, коли готуємося до ХІV звичайного загального зібрання Синоду єпископів про покликання та місію сім’ї в Церкві й сучасному світі.
Під кінець зустрічі, цієї неділі, Свята Пресвятої Трійці, свята Божественної сім’ї, єдності та спільноти, перед радощами та викликами сьогодення і, враховуючи кризи, якими подружжя та родини проходять, хочемо поділитися вісткою радості й надії з усіма синами та дочками доброї волі.
 
2. Радості та виклики для сім’ї. З відвертим серцем пам’ятаємо наші сім’ї, наших тата, маму, братів, сестер, наших дідусів, бабусь та інших родичів, в хаті яких ми відчували себе любленими та отримали виховання цінностей і людяної поведінки, наше перше започаткування у вірі та житті молитви, які підтримують нас ще й сьогодні, як єпископів. Звичайно, не все було досконало. Деякі з нас походять із сімей з проблемами. Але ми всі святкували цей дар Божий родини: тато, мама й діти, як людська фундаментальна натуральна клітина, необхідна  для кожної особи. Сьогодні бачимо довкола нас багато щасливих сімей, в яких чоловік і жінка поєднані обоє любов’ю, що зростає із плином років у подружжі. Бачимо хати, в яких діти відчувають себе любленими, де віра в Бога та цінності сім’ї  втілені в життя і передаються, де є безумовне прийняття та взаємна співпраця, свобода вчинити помилку, братерське напоумлення та місце для прощення і примирення, де кожне дитя є прийнятим з будь-якими рисами або вадами.  Ми хвалимо ці сім’ї та вдячні Богу за них.
У той же час, як пастирі, ми близькі до одружених осіб, які проходять подружню кризу. Страждаємо дуже разом із розлученими та бідними родинами, які з трудом намагаються дійти до кінця дня. Ми вражені особами, які раптово захворіли і не можуть пролікуватися через нестачу фінансових засобів або професійного санітарного персоналу. Знаємо також багато осіб, які зловживають товаром, що викликає залежність — джерело великого терпіння для їхніх родин, осіб, які працюють за кордоном, далеко від своїх сімей, у майже рабських умовах, багато родин, розірваних із ненависті або війни, через міграцію або торгівлю людськими істотами. Ми стурбовані з приводу негативних впливів всередині ЗМІ.  
Стискається серце, коли бачимо дітей-сиріт, жертви зловживань, без освіти, багато з яких живуть одинокими на вулицях, підлітків, проковтнутих насиллям, кримінальністю, проституцією і т. д. Ми знаємо про багатьох матерів, які втратили надію на майбутнє, на народження дітей, тому вибирають аборт. Яким болем це мусить для них бути!
З надією, однак, бачимо також Святого Духа, діючого в багатьох сім’ях, які провадять життя відречення та жертовності, щедро відкриті для нового життя, даруючись безумовно іншим членам сім’ї і знаходячи в такий спосіб правдиву самореалізацію. Ось що Христос каже до цих людей: «…а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде…» (Мт. 10, 38-39). І також: «Ніхто не спроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15, 13).
Чуємо розмови про багато гарних ініціатив, які підтримують родини в їх щоденних клопотах і в багатьох обставинах. В Африці, передусім, сімейні зв’язки є дуже потужними. Подивляємо життєздатність спільнот, в яких живе віра та присутня численна молодь. А в Європі нас радують багато нових релігійних рухів, які постали останніми роками, котрі в прямий спосіб обіймають сімейне життя і приводять до нової весни та нового ентузіазму це чудове Боже сотворіння — людську родину. Можемо лише радіти цим гарним знакам.   
 
3. Покликання, духовність та місія сім’ї. Науковці вважають Африку колискою людського роду. І тут дозволяємо собі дати виклик сучасному стану сім’ї та намагаємось знайти для неї розв’язку. Заохочуємо сім’ї молитися регулярно разом, бо це є серцем життя, любові та віри, до якої всі члени сім’ї є покликані.  Як блаженна Мати Тереза з Калькутти часто говорила: «Сім’я, яка молиться разом, залишається разом». Запрошуємо сім’ї та кожного її члена молитися передусім вервицю. Так само й регулярна участь у Святій Євхаристії приносить мир серцю та розуму і підкріплює сім’ї. Через те, що всі є покликані до життя у святості, хай члени сімей докладають зусиль осягнути святість! Молитовні групи матерів та батьків за їхніх дітей можуть задовольнити необхідність взаємної підтримки.  
Виховання людських цінностей та доброчесна поведінка є так само необхідними, як і нелегка відповідальність батьків за дітей. Відкрита комунікація між батьками та дітьми з метою протистояти викликам нашої культури під час їхньої формації, сьогодні більш, ніж коли-небудь, є необхідною.  Користаючись нагодою, просимо політичних лідерів та державних службовців гарантувати, щоб сім’ям були забезпечені необхідні засоби виповнити батьківську відповідальність стосовно дітей для блага суспільства. Діти та молодь сьогодення потребують також допомоги, щоб здобути здатність розпізнавати, волю вибирати те, що чисте, справедливе, цнотливе, та обійти зло.    
У такий спосіб християнська родина зможе взяти на себе власне місійне покликання бути місцем прийняття тих, які відкинуті та відсторонені, безпечне місце діалогу, в якому культури зустрічаються і є очищені Євангелієм, місцем, у якому народжуються та виростають діти, з котрих виростуть наші майбутні політики, художники, науковці, інженери, лікарі, ремісники, цивільні та публічні функціонери, наші майбутні батьки та матері, священики та монахи, всі гаряче заохочувані, супроводжувані в їхньому пошуку та продовженні покликання в житті, яке отримали від Бога.

4. Наша місія єпископів.  В єдності зі Святішим Отцем, Папою Франциском, як Пастирі, зобов’язуємося  бути більш присутніми зі всіма сім’ями, в яких би ситуаціях не знаходились. Представляємо їм Христа Еммануїла («З нами Бог»), Який не перестає звертати Свого милосердного та багатого на ласки обличчя на кожну особу, бачачи її, як сина або дочку Божу, в будь-якій ситуації. Це Він, Який нас звільняє від гріха. Він, Слово Боже, народжене з Діви Марії, допоможе сім’ям продовжувати рости в любові та вірі, скріпить зв’язки між чоловіком та жінкою, між дітьми та їхніми батьками. Його присутність утішить тих, які себе відчувають подавленими та самотніми, хворими та опущеними. (Мт. 11,28). Він є Тим, Хто дає смисл і стражданням, в яких би ми умовах не перебували.
Так само просимо, щоб Святий Дух провадив мислі та рішення Отців Синоду, який наближається. Хай образ сім’ї освітить своїм теплом, як сонце, котре, навіть коли багато разів затемнене хмарами, зігріває, однак, серце та життя всього людського буття. Нехай ідеальна сім’я ніколи не буде зовсім  затемненою нашою слабкістю та гріхом!
Як єпископи, помножимо наші зусилля, щоб це світло Христове блистіло, помножуючи нашу пасторальну турботу про сім’ї, приготовляючи наших молодят до Святого Подружжя, супроводжуючи сім’ї з дітьми та без дітей, дбаючи про старих та розлучених, в яких би обставинах не жили, та й інше.

5. Заключне заохочення. Дозвольте завершити цю справу словами апостола Павла до Филип’ян (4,4-9): "Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся! 5. Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! 6. Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. 7. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі. 8. Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, — про те думайте! 9. Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені, те чиніте, і Бог миру буде з вами !".
 
Нехай Свята Родина Ісуса, Марії та Йосипа стане зразком для всіх сімей!  Нехай Марія, Цариця сімей, продовжує постійно за вас клопотати!

Мумемо, Мозамбік.
Неділя,  31 травня 2015 р.
Свято Пресвятої Трійці.