2007-02-23ПОСЛАННЯ

Послання Святішого Отця Бенедикта XVI на Великий Піст 2007 року

Вступ

«Споглядатимуть на Того, кого прокололи» (Ів 19,37). Слова ці, що їх взято з Біблії, визначають цьогорічну тему наших великопосних роздумів. Великий Піст - час, що допомагає нам навчитися стояти - разом з Марією та Іваном, улюбленим учнем, - біля Того, Хто на хресті приносить своє життя в жертву за усе людство (пор. їв 19,25). Отож, в цей час покути і молитви, з якнайбільшою увагою скеруймо погляд на Христа розіп'ятого, який, вмираючи на Голгофі, об'явив нам у повноті любов Бога. Теми любові я вже торкався в Енцикліці «Бог любов», підкреслюючи дві її основні іпостасі - агапе та ерос.

Любов Бога - агапе та ерос

Термін агапе, що неодноразово зустрічається в Новому Завіті, стосується жертовної любові, яка піклується виключно про добро іншої людини; натомість слово ерос означає любов особи, яка прагне досягти того, що їй бракує, а також - поєднання з улюбленою істотою. Любов, якою любить нас Бог, - поза всяким сумнівом, - агапе. Бо ж хіба людина спроможна дати Богові якесь добро, якого Він ще не має? Все, чим є людина - створена істота - і чим вона володіє - це дар Божий; а отже, це створіння у всьому потребує Бога. Але любов Бога - це також ерос. У Старому Завіті Творець Всесвіту виявляє обраному народові таку любов, яка є вищою за будь-яке людське розуміння. Пророк Осія описує цю палку любов Бога за допомогою сміливих образів - таких, як любов чоловіка до жінки-перелюбки (пор. З, 1-3); Єзекиїл, у свою чергу, коли говорить про стосунки між Богом і народом Ізраїля, не боїться вдаватися до слів, сповнених жару і пристрасті (пор. 6,1-22). Ці біблійні тексти показують, що ерос міститься в серці Бога: Всемогутній очікує на «так» своїх створінь, немов юнак на «так» своєї обраниці. На жаль, від самого початку людство, ошукане неправдою лукавого, закрилося перед Божою любов'ю в ілюзорній переконаності у власній самодостатності, яка є неможливою (пор. Бут 3, 1-7). Замкнувшись у собі, Адам віддалився від того джерела життя, яким є сам Бог, і став першим з тих, «що їх страх смерті все життя тримав у рабстві» (Євр 2,15). Бог, однак, «не здався», - більше того, «ні» людини стало немов вирішальним поштовхом, щоб Він об'явив свою любов з усією її відкупительною силою.

Хрест об'являє повноту Божої любові

Саме в таємниці хреста об'являється у всій повноті нестримна сила милосердя небесного Отця. Щоби здобути заново любов свого створіння, Він погодився заплатити найвищу ціну - ціну крові свого Єдинородного Сина. Смерть, яка для першого Адама була знаком надзвичайної самотності і немочі, переросла таким чином у найвищий акт любові і свободи нового Адама. Можна, отже, повторити вслід за Максимом Ісповідником*, що Христос «помер, якщо можна висловитись, у Божий спосіб, оскільки помер добровільно» (Ambiguorum liber, 91, 1956). У хресті проявляться Божа любов (ерос) до нас. Бо ж ерос - як говорить Псевдо-Дионізій** - це сила, «яка не дозволяє тому, хто любить, залишатися самому в собі, а схиляє його до поєднання з улюбленою істотою» (De divinis nominibus, IV, 13: PG 3,712). Чи ж існує «ерос, безрозсудніший» (Никола Кабасила*** «Про життя в Ісусі Христі», 648) від того, який вчинив, що Син Божий поєднався з нами аж до тієї міри, що взяв на себе наслідки наших злочинів і страждав за них?

„Той, кого прокололи”

Дорогі брати і сестри, дивимось зараз на Ісуса, прибитого до хреста! Це - найбільш вражаюче об'явленням любові Бога - тією любові, в якій ерос і агапе принаймні не протиставляються взаємно, а проливають світло одне на одного. На хресті сам Бог благає своє створіння про любов - спраглий любові кожного з нас. Апостол Тома упізнав в Ісусі «Господа і Бога», коли вклав палець в рану на Його боці. Тож нічого дивного, що чимало святих вбачало в Серці Ісуса найзворушливіше вираження таємниці цієї любові. Можна прямо сказати, що об'явлення ероса Бога до людини - насправді є найвищим вираженням Його агапе. Бо лише така любов, в якій безкорисливе дарування себе поєднуться з палким прагненням взаємності, здатна дарувати той захват, коли найважча жертва стає легкою. Ісус сказав: «Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе» (їв 12,32). Господь палко прагне, щоб ми, у відповідь, передусім прийняли Його любов. На цю любов потрібно відповісти взаємністю, а згодом намагатися передавати її іншим: Христос «притягає мене до Себе», щоб поєднатися зі мною, щоб я навчився любити братів моїх такою ж любов'ю, якою любить Він Сам.

Кров і вода

«Споглядатимуть на Того, кого прокололи». З довірою споглядаємо проколотий бік Ісуса, з якого виплили «кров і вода» (їв 19,34)! Отці Церкви визнали їх за символи Тайн Хрещення і Євхаристії. З водою хрещення, завдяки дії Святого Духа, перед нами відкривається незглибима триєдина любов. Під час Великого Посту, свідомі нашого хрещення, ми покликані вийти із замкнутості в собі і - у цілковитій довірі -дозволити, щоб Отець взяв нас у свої милосердні обійми (пор. Іван Золотоустий «Катехиза» 3,14 і наст.) Кров, що є символом любові Доброго Пастиря, спливає на нас особливим чином у Тайні Євхаристії: «Євхаристія залучає нас до жертовного акту Ісуса (...), ми включаємось у динаміку Його жертви» (Енцикліка «Бог є любов», 13). Пережиймо, отже, Великий Піст як «євхаристійний» час, у якому, приймаючи любов Ісуса, навчаємося поширювати її - кожним вчинком і словом - у світі, що нас оточує. Споглядаючи «Того, кого прокололи», відкриємо свої серця до інших і упізнаємо рани, якими вражено гідність людської істоти; особливим чином боротимемось із погордою щодо життя і використанням людини, а також підтримуватимемо людей - а їх є чимало - що переживають драму самотності і полишеності. Нехай під час Великого Посту кожен християнин заново відчує Божу любов, дану нам у Христі, - любов, що її ми, в свою чергу, щодня повинні «віддавати» ближньому, а особливо тим, хто найбільше страждає і потребує. Тільки таким чином зможемо у повноті бути учасниками пасхальної радості.

Нехай Марія, Мати Прекрасної Любові, супроводжує на цій великопосній дорозі - дорозі справжнього навернення до любові Христа. Сердечно бажаю, дорогі брати і сестри, щоб ця великопосна дорога була для вас плідною, і усім вам пересилаю спеціальне Апостольське Благословення.

Ватикан, 21 листопада 2006 року
БЕНЕДИКТ XVI

 
Примітки перекладача:

* Максим Ісповідник (580-662) - візантійський чернець, богослов, активно виступав проти єресі монотелізму. Переслідуваний імператором Костянтином II, загинув мученицькою смертю. Монотелізм - доктрина VII ст., згідно з якою Христу було дано лише одну волю - Божественну; дану доктрину засуджено як єресь на третьому Константинопольському соборі 681 року.
** Псевдо-Дионізій - грецький філософ VI с, першим серед відомих богословів - у своїй праці «Про містичне богослов'я» - розглянув поняття християнської містики.
*** Никола Кабасила - грецький богослов XIV ст., чиї праці вважаються одним з найяскравіших проявів православної духовності (найвідоміші твори: «Пояснення святої Літургії» та «Життя в Ісусі Христі»).

© Митрополича Комісія соціальної комунікації
Української Греко-Католицької Церкви
(український переклад)