2007-03-14ПРОПОВІДЬ

Проповідь владики Мілана на Хрестопоклонну неділю

Слава Ісусу Христу!
 

Дорогі брати і сестри!

Нині, коли будемо йти вулицями Ужгорода з часточкою Чесного Животворящого Хреста Господнього, проситимемо благословення Господнього для нашого міста та краю, благатимемо, щоб хрест був не лише на наших церквах і на наших грудях як знак хрещення, але щоб благодать Господня була у наших серцях. Це ті плоди, які нам Ісус заслужив через свою смерть і воскресіння, це Святий Дух – дух воскреслого Ісуса Христа. Він нам потрібен, щоб християнство не було лише релігією, яких є багато на світі. Адже є тільки одна дорога до спасіння – її нам показав Ісус Христос, а все інше – це шуканням людини… Бог дав відповідь на ці шукання, дав Слово, яке стало тілом в особі Ісуса з Назарету. Бог взяв людське тіло і народився як людина, жив між нами, учив. На ньому виповнилося все те, що було написано в Старому Заповіті, про що казали пророки. І це є велика правда. Тому християнство – це не релігія, яку можна заміняти чи порівнювати, бо християнство – це благовіст, радісна звістка, яка проголошує, що Ісус Христос дійсно є спасителем світу, який, маючи людське тіло, помер на хресті за наші гріхи і воскрес із мертвих. І хто увірує в нього, хто прийме радісну звістку про те, що Ісус Христос помер конкретно за твої і мої гріхи, тому відкриється благодать, Ісус дасть свого Святого Духа і там почнеться дорога віри. Тоді людина, яка йде з Ісусом, буде проваджена Його Святим Духом. Вона не стане фанатиком, який рахує, хто скільки разів і як перехрестився, скільки свічок запалив, а стане носієм воскресіння. Говорить апостол, що людство чекає на об’явлення Божих Синів, тобто християн. Але справжніх християн, не тільки тих, котрі десь колись були охрещені, записані і мають свідоцтво про хрещення, але тих, серед яких, наприклад, була свята Єлена…

Чому я згадав святу Єлену? Вона була простою жінкою. Кажуть, що вона була власницею або може і просто працівницею однієї корчми. В неї закохався офіцер римської армії Костянтин Хлорус і взяв її за дружину. З того подружжя народився син Костянтин. Через 18 років Костянтин Хлорус був обраний імператором, він відігнав свою першу дружину і взяв Теодору з імператорського роду. Єлена понад 20 років прожила у приниженні, як жінка, котру вигнав чоловік, якого вона любила. Але коли у 306 році на престол сів її син Костянтин, вона повернулася до імператорського двору та отримала титул Августи – імператриці. Та школа життя, яку вона пройшла, не зіпсувала її, а навпаки, зробила її серце дуже чуйним. У 312 році вона з переконання охрестилася, маючи 64 чи 65 років. Кажуть історики, що хоча й була матір’ю імператора, якого потім назвуть Великим, вона прислуговувала бідним. Єлена справді хотіла бути тією ученицею Ісуса з Назарету, в якого увірувала.

У ті часи імператор Костянтин на місцях, де помер і був похований Ісус Христос, почав зносити поганські храми, зведені ще імператором Адріаном, і будувати велику базиліку. До Єрусалиму прибула Єлена, якій тоді було 80 років. Ця старенька володарка ходила попід риштуванням, молилася і просила Господа, щоб допоміг їй знайти хрест. Одного дня вона зупинилася з сяючим обличчям і промовила: „Тут треба копати!” Почали копати і знайшли спочатку табличку з написом із хреста. А потім викопали три хрести. Але не знали, який є Господнім. Тоді єпископ Єрусалимський Макарій сказав: «Нехай до хреста доторкнеться хвора вмираюча жінка». По черзі цю жінку прикладали до хрестів, і коли вона доторкнулася до третього, то по її тілу немов пройшов електричий заряд, вона встала і почала прославляти Господа за нове життя, яке він їй дав.

З Хреста Господнього свята Єлена привезла до Риму одну велику частину. Пізніше, коли робили спеціальний релікварій у формі хреста, ту частину поділили на три. Крім цього, у базиліці Святого Хреста в Єрусалимі, що знаходиться у Римі, є ще кілька реліквій. Зокрема табличка з написом на трьох давніх мовах «Ісус Назарянин – Цар Юдейський». Є дві тернини з тернового вінка Ісуса Христа, палець апостола Томи, яким він доторкався до Господа після Воскресіння, один цвях, який свята Єлена привезла з Єрусалиму до Риму.

Знаменним є той факт, що храмовим святом нашого собору, де відтепер знаходиться реліквія, є саме празник Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Нехай це великий подарунок, який ми отримали, буде заохоченням відкрити своє серце до Спасителя світу. Щоб Його страждання, Його хрест не був даремним. Щоб ми не закрилися в нашому егоїзмі, щоб ми не відокремилися від Нього через свій гріх.