Останні статті з цієї рубрики

2007-02-25 •

ВСТУП

2007-01-07 •

ПЕТРИК Євген

Радник єпископської Консисторії, касир єпархіальної каси, почесний канонік Мукачівської єпархії

Народився 26 січня 1892 р. в сім'ї греко-католицького священика о. Євгена Петрика та Ірми Гомичко в с. Ляхівці (з  1946 р. — с. Лемківці) Ужгородського р-ну. Закінчивши Мукачівську гімназію, поступив до Ужгородської духовної семінарії. Як відмінника керівництво семінарії направило його для продовження навчання в Будапештську Центральну  духовну  семінарію.

20  травня 1917 р. під час Служби Божої в Ужгородському кафедральному храмі єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Антоній Папп рукоположив на священика 7 богословів (Березнай Євгена, Коссей Теодора, Леінер Євгена, Попович Віктора, Стрипського Олександра, Фанкович Андрія),  серед  яких був і Петрик Євген. Ще до рукоположення, починаючи з 1913 р., у вільний від навчання час він успішно виконував обов'язки секретаря-реєстратора, архіваріуса, управителя (мажордома). Проявивши себе тут як дисціплінований і уміючий виконувати доручені йому завдання, то  після рукоположення єпископ залишає здібного священика при єпископській палаті. Тут з 1917 по 1918 рр. о. Петрик виконує функції контролера єпархіальної каси, а з 1918 по 1949 рр. - її касира. Визнаючи здібності й самовіддану працю о. Пегрика. єпископ призначає його в 1924 р. членом єпископської Конзисторії.

У 1926 р. був призначений викладачем релігії в Ужгородській жіночій учительській семінарії. 1926—1938 рр. доїжджає в с. Перечин (з 1947 р. — смт. Перечин) в недільні й святкові дні допомагати своєму олтарному братові Дезидерію Натолі в душпастирській роботі. Від перших днів видання офіційного органу Мукачівської і Пряшівської єпархій "Душпастир" він є його активним співробітником. 1932—1937 рр. був заступником редактора церковно-гомілетичного (риторика, проповідництво) журналу "Добрий Пастир", а з 1938 р. стає його редактором. З 1935 по 1939 рр. видає і є власником тижневика "Неділя". За багатосторонню діяльність єпископ Олександр Стойка присвоїв йому титул почесного каноніка.

Після ’’’визволення’’ м. Ужгорода 27 жовтня 1944 р. о. Петрик разом з іншими членами Капітулу докладає всіх зусиль, щоб відстояти й захистити права і свободи Мукачівської Греко-Католицької єпархії. Після так званого "саморозпуску" і заборони властями Греко-Католицької Церкви він не дав згоди возз'єднатися з російським православ'ям. Після чого працівники КДБ 5 серпня 1949 р. заарештовують його, а обласний суд 29 вересня 1949 р. засуджує на підставі ст. 54-4 і 54-10 ч. 2 КК УРСР на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах на п'ять років і конфіскацією належного йому майна.

Пройшовши через тюрми-розподільники міст Львова і Києва, був вивезений у табори ГУЛАГу Комі АРСР. Важкі умови життя і праці підточили здоров'я о. Євгена, і 29 листопада 1953 р. на 62-му році життя і 37-му році свого душпастирства він помер у таборі м. Абез. Його тлінні останки навічно залишилися спочивати в одній із безіменних могил далекого Сибіру.

На основі ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Євген Петрик реабілітований 12 листопада 1991 р.

Дружина о. Євгена Петрика, Йолана Попп, народилася 11 грудня 1888 р. в сім'ї греко-католицького священика о. Антона Поппа і Клементини Карцуб в с. Нірколас (Угорщина). В 1953 р. на 65-му році життя від крововиливу в мозок померла в Ужгороді. В сім’ї Петриків дітей не було.