Останні статті з цієї рубрики

2007-02-25 •

ВСТУП

2007-02-01 •

БАЧИНСЬКИЙ Даниїл (мол.)

Парох Ужгородської Преображенської церкви (Цегольнянська).

Народився 25 листопада 1911 р. в сім'ї греко-католицького священика Даниїла Бачинського і Маргарети Гомичко в с. Сільце Іршавського р-ну. Після здобуття початкової освіти в церковнопарафіяльній школі батько віддав його до Ужгородської гімназії, в 1930-му році продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії.

12 серпня 1934 р. єпископ Мукачівської Греко-католицької єпархії Олександр Стойка рукоположив у кафедральному храмі 14 богословів (Бачинський Олександр, Бобіта Микола, Боровський Йосиф, Довбак Адальберт, Маркович Микола, Медвецький Олександр, Пунько Олександр, Ромжа Нестор, Сабов Йосиф, Станканинець Василь, Ченгері Микола, Шімша Андрій, Хома Євген), серед яких був і Даниїл Бачинський. Після висвячення єпископ призначає його парохом в с. Підполоззя Воловецького р-ну. З 1938 по 1941 рр. був помічним священиком у м. Мукачево, а з 1941 по 1945 рр. - професор релігії і математики в Мукачівській гімназії. Тут він з великою відданістю і любов'ю навчає і виховує молодь. З 1945 по 1949 рр. був парохом Ужгород-Цегольнянської церкви. Продовжує активно займатися молоддю, не дивлячись на всі перепони, які чинить радянська влада і комуністи.

27 жовтня 1947 р. о. Даниїл Бачинський став жертвою дорожно-транспортної аварії, розробленої за планом МДБ УРСР і схваленої Хрущовим для вбивства єпископа Мукачівської Греко-католицької єпархії Теодора Ромжі, через його активний опір щодо приєднання греко-католиків Підкарпаття до московського православ'я. У цій аварії о. Даниїла сильно покалічило: пролом черепа, тріщина правої лопатки, колінні переломи обох ніг, перелом ребер і т. д. Три тижні знаходився в непритомному стані, і тільки після тримісячного лікування був виписаний з Мукачівської міської лікарні. Дома ще довго перебував під наглядом лікарів і рідних.

Власті надіялися, що після перенесених травм їм легко вдасться умовити о. Даниїла перейти на російське православ'я, але він категорично відмовився, і працівники КДБ 21 червня 1949 р. заарештовують і вдправляють у Киівську слідчу тюрму КДБ. Особлива нарада при міністерстві держбезпеки СРСР 3 вересня 1949 р. засуджує його, батька чотирьох малолітніх дітей, на підставі ст. 54-10 ч. 2 і 109 КК УРСР на 10 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. В таких випадках суд відбувається без присутності підсудного. Рішення суду йому зачитали в одній із камер у слідчому ізоляторі Київської тюрми КДБ, так званої "на Короленка". Звідси о. Даниїла відправили в табори ГУЛАГу Кіровської області на Уралі. Там на станції Фосфоритна його використовують на роботах по випалюванні вугілля. Серед в'язнів табору постійно вів роз'яснювальну релігійну і пастирську роботу.

Повернувшись 16 лютого 1955 р. додому, активно включився в підпільну душпастирську роботу в м. Ужгород. Цього ж року йому вдається влаштуватися робітником Ужгородського маргаринового заводу. Досить часто дають про себе знати перенесені травми й нелюдські умови життя в таборах ГУЛАГу, і 12 грудня 1968 р. на 57-му році життя і 34-му році свого душпастирства після другого інфаркту о. Даниїл Бачинський помер в Ужгородській міській лікарні. На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. "Про додаткові міри по відновленню справедливості до жертв репресій, що мали місце в 30 - 40-х і на початку 50-х років" прокуратура Закарпатської області реабілітувала о. Даниїла Бачинського 22 серпня 1989 р.

Дружина о. Даниїла Бачинського, Марія-Анна Іванчо, народилася в сім'ї греко-католицького священика Олексія Іванчо та Олени Новак у 1915 р. Навчалася в Ужгородській учительській семінарії. У 1934 р. одержала диплом і була призначена вчителькою державної школи в с. Підполоззя Воловецького р-ну. Пізніше вона вчителює в м. Мукачево і СШ № 2 в м. Ужгород. Згодом як дружина священика була звільнена з учительської роботи. Після арешту чоловіка на її плечі ліг важкий тягар по утриманню й вихованню чотирьох дітей. Вона з честю виконала свій материнський обов'язок: працюючи на різних низькооплачуваних роботах, вивела в люди своїх дітей. Померла на 69-му році життя 15 вересня 1984 р. в м. Ужгород.